Базель ІІ (Basel II) – це угода про визначення достатності банківського капіталу для забезпечення ефективної та стабільної діяльності банківських установ та їх регулювання. Воно було прийнято Базельським комітетом з банківського нагляду в 2004 р. на заміну попередньому угоді (Базель I), введеному в 1988 р. Метою прийняття Базеля II є сприяння адекватної капіталізації банків, вдосконаленню систем управління ризиками, і, таким чином, посилення стабільності банківської системи в цілому. Для цього регулятивний капітал банку повинен відповідати його реальним ризикам, покривати всі основні ризики та визначати обсяг операцій, який може здійснювати банк відповідно до рівня свого капіталу.
Нова система стандартів капіталу є спробою досягти цих цілей шляхом застосування трьох взаємодоповнюючих концептуальних компонентів – опор (стовпів, принципів), як вони названі у доповіді Базельського комітету:
- мінімальні вимоги до достатності капіталу;
- удосконалення наглядового процесу з урахуванням ризиків;
- вдосконалення розкриття інформації на підтримку ринкової дисципліни.
Перший компонент (опора) визначає мінімальні вимоги до достатності капіталу. Порядок визначення загальної суми регулятивного капіталу залишився без змін. Норматив достатності капіталу (ставлення загальної суми регулятивного капіталу до активів, виважених за рівнем ризику, також залишився незмінним. 8%. (в Україні сьогодні 10%).
Базель II орієнтований переважно на банки, які є активними учасниками міжнародного ринку та передбачає поширення нагляду на банківські групи та холдингові компанії, тобто стосується не лише активів банків, а й страхових та інших організацій. Таким чином, розрахунок здійснюється на консолідованій основі.
Основні зміни, закладені в новій схемі, стосуються процедури зважування активів за ступенем ризику та вимог до мінімального розміру капіталу та більш тісно пов’язуються з фактичними основними ризиками банків та ступенем ділової активності банку та системами внутрішнього контролю. Базельський комітет запропонував розширити коло ризиків, які беруться до уваги регулятивного капіталу.
Загальна сума активів, виважених за рівнем ризику, визначається як сума показників за видами ризику: кредитного, розрахованого за одним із трьох альтернативних підходів; ринкового ризику; операційного ризику, розрахованого шляхом множення відповідних вимог до капіталу 12,5 (Тобто на зворотну величину до мінімального коефіцієнта покриття ризику капіталом, що дорівнює 8%).
Головним видом ризику залишається кредитний ризик. З метою підвищення точності оцінки ризиків, пов’язаних з різними категоріями активів, та їхньої чутливості до якості цих активів, Базельський комітет надає можливість використовувати зовнішні кредитні рейтинги спеціалізованих фінансових агентств, серед яких найбільш відомими є Standard and Poor’s, Moody’s Servise, Fitch IBCA.
У зв’язку з активізацією процесів на фінансових ринках, учасники яких надають зовнішній вплив на банки, все більше значення для банківських установ набуває оцінка ринкових ризиків. Відповідно до поправки 1996 р. обов’язковим є облік ринкових ризиків для розрахунку показника достатності капіталу. Також розглядається можливість запровадження капіталу третього рівня, до складу якого входив би короткостроковий субординований борг. Пропонується оцінювати ринкові ризики або за допомогою стандартизованої методики, або за допомогою внутрішньої моделі банку.
Сукупний ризик банку розраховується як сума кредитного, операційного та ринкового ризиків. Базель II встановлює чіткі вимоги до капіталу щодо ризиків у діяльності самого банку – операційних ризиків, пов’язаних або з помилками у внутрішніх системах, процесах, діях персоналу, або із зовнішніми подіями.
Розрахунок потреби у капіталі покриття операційного ризику може здійснюватися з допомогою однієї з трьох підходів:
- базовим індикативним, заснованим на зовнішніх рейтингах згідно з яким потреба у капіталі розраховується у відсотках від середнього валового доходу за 3 роки;
- стандартизованим, заснованим на поділі операцій банку на вісім так званих бізнес-ліній та визначення потреби в капіталі по кожній з них з використанням коефіцієнтів покриття капіталом: корпоративні фінанси, торгові операції, платежі та розрахунки – 18%; комерційне кредитування та агентські послуги – 15%; роздрібний банківський бізнес, управління активами та роздрібні брокерські операції – 12%;
- удосконаленим, у якому розмір необхідного капіталу дорівнює величині ризику, розрахованого виходячи з розроблених банками внутрішніх систем виміру операційного ризику, заснованого на комбінації кількісних і якісних критеріїв.
Другий компонент – це здійснення ефективного контролю за виконанням банками вимог щодо достатності капіталу з боку органів банківського нагляду, яким він забезпечує можливість надання оцінки визначення банками власних ризиків та встановлення, наскільки така власна оцінка ризиків банком є обґрунтованою. У Базелі II чітко наголошується на необхідності застосування нагляду, заснованого на оцінці ризиків. Другий компонент передбачає право органу нагляду вимагати від банків дотримання вищого (порівняно з базовим 8%) значення адекватності капіталу залежно від рівня ризиків та практики управління ними.
Для банку або органів нагляду недостатньо покладатися на мінімальний обсяг регулятивного капіталу, визначеного відповідно до першого компонента, його необхідно також доповнювати ретельнішим аналізом ризиків, що несуть загрозу банкам, а також систем управління та контролю, що сприяють зменшенню таких ризиків.
Збільшення масштабів та складності роботи банківських груп та фінансових ринків потребує розширення міжнародного співробітництва органів банківського нагляду. Ефективне поєднання належного нагляду на місцевому рівні в країні перебування банку з дієвим контролем на консолідованій основі в країні реєстрації вимагає встановлення більш тісної співпраці, в основному через обмін інформацією, а також поглиблення знань фінансових інструментів та зміцнення зв’язків із фінансовими групами.
Третій компонент піднімає значимість ринкової дисципліни для розумного управління банками шляхом підвищення ступеня відкритості офіційної звітності. Дотримання ринкової дисципліни має бути важливим елементом успішної політики керівництва банків. Прозорість звітів є умовою дотримання ринкової дисципліни.
Клієнти та партнери банків при прийнятті спільних рішень звертають увагу на рівень корпоративного управління у них. Банк зобов’язаний публікувати в достатньому обсязі інформацію, яка дозволяє учасникам ринку оцінювати фінансовий стан банку, його прибутки та збитки, характер ризиків, а також практику управління та контролю. При цьому не повинні порушуватися банківська таємниця та конфіденційність операцій.
Базель II завдяки третьому компоненту системи повинен бути завчасним обмеженням надмірно ризикованих дій, його завдання — зменшити ймовірність виникнення несподіваних подій, що відбуваються у разі відсутності прозорості та здатних призвести до збоїв у фінансовій системі. Введення Базеля II почалося в 2007 р. і передбачалося, що у більшості країн воно триватиме до 2015 року, коли будуть повністю введені всі його опори.
У грудні 2009 р. Базельський комітет ухвалив рішення щодо впровадження нових форм регулювання діяльності банків «Базель III», яке було підтримане учасниками саміту G-20 у 2010 р. у Сеулі.
Новий стандарт “Базель III” передбачає:
- Підвищення якості, прозорості та вдосконалення структури банківського капіталу:
- переважаючою формою капіталу 1 рівня мають бути прості акції та нерозподілений прибуток;
- інструменти капіталу 2 рівня будуть гармонізовані;
- капітал 3 рівня не використовуватиметься (в Україні не використовувався і раніше).
- Посилення покриття ризиків капіталом:
- посилення вимог до капіталу для кредитних експозицій, що виникають за операціями репо, операціями з деривативами та при фінансуванні цінних паперів;
- посилення управління кредитним ризиком контрагентів
- Введення для банків показника левериджу (частки позикових коштів у пасивах).
- Стимулювання заходів щодо створення резервних запасів (буферу) капіталу та зниження проциклічності банківської діяльності.
- Введення для транснаціональних банків показника мінімального рівня ліквідності.
Відповідно до «Базеля III» передбачається, що частка акціонерного капіталу в загальному обсязі виважених за ризиком активів має становити не менше 4,5%. Мінімальний рівень загального капіталу встановлено на рівні 7%плюс додатково антициклічний буфер, який складає до 2,5%, виважених на ризик активів Цей «буфер» є додатковим захисним механізмом протидії майбутнім кризам.
(Див. Базельські угоди про капітал, Норматив адекватності регулятивного капіталу).
