Банківський нагляд

Банківський нагляд (Banking Supervision) — це система заходів щодо контролю та активних упорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими кредитно-фінансовими установами у процесі їхньої діяльності законодавства України та встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Ефективний банківський нагляд ґрунтується на адекватній законодавчій та методологічній базі. Діяльність служби банківського нагляду дає позитивні результати лише тоді, коли вона підкріплена чіткими правилами регулювання банківської діяльності.

Головною метою банківського нагляду є забезпечення стабільності банківської системи та захист інтересів вкладників та кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійовані та споріднені особи банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб щодо дотримання вимог законодавства про банківську діяльність.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення чи подолання небажаних наслідків, які можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належного ведення банківської діяльності.

Національний банк має право вводити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом для банківського нагляду. При здійсненні процедури тимчасової адміністрації або особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

У разі відкликання банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та вживає заходів впливу за порушення вимог законодавства про банківську діяльність.

При здійсненні нагляду за установами, що провадять банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися лише для перевірки ліцензії або права установи на провадження банківської діяльності.

Банківський нагляд слід розглядати як упорядковану систему, яка планомірно регулюється та розвивається. Головними складовими банківського нагляду є контроль, який полягає у дослідженні чи спостереженні за дотриманням законності у діяльності банків та застосуванні Національним банком України за результатами такого контролю відповідних заходів впливу.

Завданнями банківського регулювання та нагляду є:

• захист інтересів клієнтів та вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства;
• створення конкурентного середовища у банківському секторі;
• забезпечення прозорості банківського сектора;
• підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності;
• підтримання необхідного рівня стандартів та професіоналізму в банківському секторі.

Вітчизняна система банківського регулювання та нагляду була створена практично одночасно зі створенням Національного банку України як центрального банку незалежної держави у 1991 р. Основним підрозділом банківського нагляду стало Головне управління з контролю за банківською діяльністю, до складу якого входили управління з контролю за дотриманням нормативів та управління інспектування .

У 1995 р. після створення Національним банком України профільних департаментів систему банківського нагляду було представлено Департаментом банківського нагляду, до складу якого входили чотири управління:

1. реєстрації та ліцензування банків;
2. контролю над дотриманням економічних нормативів;
3. інспектування банків;
4. координації та організації банківського нагляду.

Основними принципами організації сучасного банківського нагляду є:

1. багаторівневість системи нагляду за банками;
2. постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів;
3. вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду;
4. постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду;
5. посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни;
6. використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів та кращої практики банківського нагляду.

Сучасну систему банківського нагляду в Україні скоординовано за вертикаллю. Вона представлена ​​підрозділами центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України. Основними формами контролю, за допомогою яких Національний банк України здійснює наглядові та регулюючі функції, є вступний, попередній та поточний контроль.

Вступний контроль застосовується на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Його використання передбачає отримання банками та кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій. Вступний контроль починається з визначення вимог, необхідних для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а також порядку, умов та строків проведення цієї процедури.

Вимоги вступного контролю стосуються:

• умов щодо обсягу статутного капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків та складу їх учасників;
• кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої та середньої ланки управління банками;
• питань іноземних акціонерів (учасників);
• відповідних технічних питань;
• умов, за яких Національний банк України відмовляє у наданні ліцензії на проведення банківських операцій;
• умов виконання окремих банківських операцій.

Основною нормативною базою проведення вступного контролю є Закон України «Про банки та банківську діяльність»; Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275); Положення про порядок створення та державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень (постанова Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375); Правила реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 15.08.2001 р. № 343).

Попередній контроль передбачає встановлення вимог до здійснення банківської діяльності з мінімальним ризиком, контроль за виконанням банками економічних нормативів, заборону чи обмеження здійснення окремих банківських операцій, застосування санкцій за порушення чинного законодавства тощо.

Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів, а також забезпечення фінансової надійності банків. В рамках цього контролю Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи, норми обов’язкових резервів та норми відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій.

Поточний контроль здійснюється на основі використання методів та інструментів перевірки діяльності банків та шляхом розробки заходів щодо покращення їх фінансового стану. Нормативною базою поточного контролю є нормативні та інструктивні документи Національного банку України щодо планування та проведення інспекційних перевірок, здійснення конкретних розрахунків економічних нормативів, визначення рівня ризику окремих операцій та банківської діяльності загалом, а також застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Поточний контроль органи нагляду та працівники нагляду здійснюють з метою визначення ризиків, притаманних банку, рівня безпеки та правильності виконання операцій, достовірності звітності банку, дотримання банком законодавства України про банки та банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Стан банківської діяльності визначається на підставі аналізу:

• видів та структури активних операцій (напрямки розміщення коштів банку);
• видів та структури пасивних операцій (джерел коштів банку);
• підходів до управління капіталом та капіталізації банку;
• ліквідності банку та ліквідності балансу банку;
• збалансованості витрат та доходів, а також рівня прибутковості банку;
• рівня адміністративно-господарського, фінансового та стратегічного управління (менеджменту);
• рівня ризик-менеджменту у банку;
• системи внутрішнього контролю та аудиту;
• характеру взаємозв’язків банку з клієнтами та кредиторами тощо.

Основними формами банківського нагляду є:

• проведення внутрішнього контролю та аудиту в банку;
• виїзне інспектування Національного банку України;
• безвиїзний нагляд Національного банку України;
• зовнішній аудит;
• оцінка стану банку рейтинговими агенціями.

Органами банківського регулювання та нагляду у світі є:

• Арабський комітет з питань банківського нагляду;
• Асоціація наглядових органів, які здійснюють нагляд за діяльністю банків Північної та Південної Америки (ASBA);
• Карибська група органів банківського нагляду;
• Комітет європейських органів банківського нагляду (CEBS);
• Робоча група з питань банківського нагляду Асоціації банків країн Східної Азії та Океанії (EMEAP);
• Група органів банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи;
• Група органів банківського нагляду франкомовних країн;
• Комітет Ради з питань взаємодії органів банківського нагляду країн Перської затоки;
• Ісламський комітет із питань фінансових послуг;
• Група органів нагляду над діяльністю офшорних банків;
• Регіональна наглядова група Центральної Азії та Закавказзя;
• Підкомітет з питань банківського нагляду Співдружності розвитку Південної Африки (SADC);
• Форум органів банківського нагляду Організації центральних банків Південно-Східної Азії, Австралії та Нової Зеландії (SEANZA);
• Комітет органів банківського нагляду у Західній та Центральній Африці;
• Асоціація органів нагляду над діяльністю фінансових установ країн Тихоокеанського регіону.

У зв’язку з глобалізацією банківської сфери діяльності міжнародних організацій та комітетів, що здійснюють методологічне та нормативне забезпечення банківського контролю та нагляду, посилюється та сприяє кращому функціонуванню діяльності національних органів банківського регулювання та нагляду.

(Див. Базель II, Базельські Угоди про капітал, Державне регулювання банківської діяльності, Індикативне регулювання діяльності банків, Консолідований нагляд, Основні принципи ефективного банківського нагляду).