Аудиторська процедура (auditing procedure) – певний порядок та послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.
Різновидів аудиторських процедур багато. Безпосередньо до перевірки ведення бухгалтерського обліку та достовірності бухгалтерської звітності належать аудиторські процедури сутнісно. У свою чергу, ці процедури поділяються на два види. Процедури першого виду пов’язані з детальною перевіркою вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів та сальдо за рахунками, а процедури другого виду – це аналітичні процедури, які включають аналіз та оцінку отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових та інших показників (особливо їх незвичайних відхилень від очікуваних значень). ) Економічного суб’єкта, що перевіряється, з’ясування причин їх спотворень і т.д.
Збираючи докази, аудитори використовують такі процедури:
- перевірку арифметичних розрахунків клієнта (залежно від плану аудиторської перевірки, оцінки системи внутрішнього контролю та аудиторського ризику вона може бути вибірковою чи суцільною);
- спостереження або участь в інвентаризації різних активів клієнта (інвентаризація в даному випадку розглядається як метод отримання цінних та достовірних доказів про реальність та точність активних статей балансу та фактів здійснення господарських операцій);
- спостереження за виконанням окремих господарських та бухгалтерських операцій (для оцінки організації бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю);
- перевірку достовірності окремих статей звітності, залишків за рахунками та реальністю господарських операцій шляхом отримання письмового підтвердження від третьої сторони;
- усне опитування персоналу та керівників клієнта, отримання від клієнта письмових роз’яснень;
- перевірку документів, отриманих клієнтом від третіх осіб (правильність складання та оформлення документів, точність та своєчасність їх відображення у бухгалтерському обліку).
Аудитор також аналізує та оцінює отриману інформацію, досліджує найважливіші фінансові та економічні показники суб’єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних або невірно відображених у бухгалтерському обліку фактів господарського життя, а також з’ясовує причини помилок та спотворень. Для обґрунтованого висловлювання своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності аудитор повинен отримати достатні для цього аудиторські докази за допомогою:
- детальної перевірки відображення у бухгалтерському обліку оборотів та сальдо за рахунками;
- аналітичної процедури;
- перевірки (тесту) засобів внутрішнього контролю.
У програмі аудиту слід передбачати, які аудиторські процедури та в якому обсязі необхідно виконати для збирання аудиторських доказів.
Типові види аналітичних процедур:
- зіставлення залишків за рахунками різні облікові періоди;
- зіставлення показників фінансової звітності з показниками, що прогнозуються керівниками підприємства;
- оцінка співвідношень між різними статтями звітності та зіставлення їх із даними попередніх періодів;
- зіставлення фінансових показників діяльності підприємства із середньогалузевими;
- зіставлення фінансової та нефінансової інформації (наприклад, відомостей про обсяг випуску продукції у грошових та натуральних одиницях).
Для найефективнішого збору аудиторських доказів аудитор у методиці проведення аудиторських перевірок передбачає, які процедури, у кількості та обсязі необхідно виконати для збору необхідних та достатніх даних.
Аудиторські процедури розкрито у правилах (стандартах) аудиторської діяльності («Документування аудиту» та «Аналітичні процедури»).
За результатами проведеної перевірки аудитор надає керівництву організації, що перевіряється, письмовий звіт (аудиторський звіт), який включає в себе всі виявлені порушення щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку з рекомендаціями щодо їх усунення.
