Аудиторська діяльність

Аудиторська діяльність (auditing) – це проведення аудиторської перевірки з метою формування думки про достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб’єктів та відповідності скоєних ними фінансових та господарських операцій чинним нормативним актам, а також надання інших супутніх аудиту послуг. Під достовірністю розуміється ступінь точності даних фінансової (бухгалтерської) звітності, яка дозволяє користувачеві цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансове та майнове становище аудованих осіб та приймати базовані на цих висновках обґрунтовані рішення.

Під супутніми аудиту послугами розуміється надання аудиторськими організаціями та індивідуальними аудиторами таких послуг:

1. постановка, відновлення та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової (бухгалтерської) звітності, бухгалтерське консультування;
2. податкове консультування;
3. аналіз фінансово-господарської діяльності організацій та індивідуальних підприємців, економічне та фінансове консультування;
4. управлінське консультування, зокрема пов’язане з реструктуризацією організацій;
5. правове консультування, а також представництво у судових та податкових органах з податкових та митних спорів;
6. автоматизація бухгалтерського обліку та впровадження інформаційних технологій;
7. оцінка вартості майна, оцінка підприємств як майнових комплексів, і навіть підприємницьких ризиків;
8. розробка та аналіз інвестиційних проектів, складання бізнес-планів;
9. проведення маркетингових досліджень;
10. проведення науково-дослідних та експериментальних робіт у галузі, пов’язаної з аудиторською діяльністю, та розповсюдження їх результатів, у тому числі на паперових та електронних носіях;
11. навчання у встановленому законодавством порядку спеціалістів у галузях, пов’язаних з аудиторською діяльністю;
12. надання інших послуг, пов’язаних із аудиторською діяльністю.

Аудиторська діяльність (аудит, аудитор) — підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) щодо здійснення незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань та вимог економічних суб’єктів із складанням аудиторського висновку, а також щодо надання супутніх аудиту послуг.

Аудитор має бути кваліфікованим спеціалістом, атестованим на право аудиторської діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Історичною батьківщиною аудиту вважається Англія, де у 1844 р. було прийнято серія законів про компанії, за якими правління акціонерних компаній мали запрошувати не рідше одного разу на рік спеціальної людини для перевірки бухгалтерських рахунків та звіту перед акціонерами.

Основна мета аудиту – встановлення достовірності бухгалтерської звітності та відповідності скоєних фінансових операцій до норм законодавства. При цьому під достовірністю бухгалтерської звітності розуміється такий ступінь точності даних, що дозволяє потенційному користувачеві звітності робити на її основі висновки про реальні результати діяльності компанії та приймати на підставі цих висновків рішення. У ході аудиторської перевірки фінансових звітів встановлюються:

• точність відображення у них фінансового стану та результатів діяльності підприємства;
• відповідність ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам та критеріям;
• дотримання підприємством чинного законодавства.

Аудиторська діяльність за інших умов відповідає своїй меті та призначенню лише тоді, коли її здійснює незалежний аудитор. Існує кілька правил, дотримання яких забезпечує якість незалежності аудиторської діяльності:

• вільний вибір аудитора (аудиторської фірми) суб’єктом господарювання;
• договірні відносини між аудитором (аудиторською фірмою) та клієнтом, що дозволяють аудитору самому вибирати клієнта та бути незалежним від вказівок будь-яких державних органів;
• можливість відмовити клієнту у видачі аудиторського висновку до усунення зазначених недоліків;
• неможливість аудиторської перевірки при родинних чи ділових відносинах із клієнтом;
• заборона аудиторам та аудиторським фірмам займатися господарською, комерційною та фінансовою діяльністю, не пов’язаною з виконанням аудиторських, консультаційних та інших послуг, дозволених законодавством.

Для надання свого висновку аудитор повинен скласти думку про:

• загальної прийнятності звітності (чи відповідає звітність у цілому всім вимогам, що висуваються до неї, і чи не містить суперечливої ​​інформації);
• обгрунтованості (чи існують підстави для включення до звітності зазначених у ній сум);
• закінченості (чи включені до звітності всі належні суми, зокрема, чи всі активи та пасиви належать компанії);
• оцінки (чи всі категорії правильно оцінені та безпомилково підраховані);
• класифікації (чи є підстави відносити суму на той рахунок, на який вона записана);
• поділ (чи віднесено операції, що проводяться незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому було проведено);
• акуратності (чи відповідають суми окремих операцій даним, наведеним у книгах та журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, наведеним у Головній книзі);
• розкриття (чи всі категорії занесені у фінансову звітність та правильно відображені у звітах та додатках до них).

У міжнародній практиці аудиторської діяльності виділяють такі види аудиту:

• фінансовий аудит – перевірка фінансових засобів, дотримання принципів та вимог ведення бухгалтерського обліку;
• операційний аудит – перевірка процедур, методів функціонування господарської системи та оцінка продуктивності та ефективності роботи організації;
• аудит на відповідність законодавству – перевірка дотримання законодавств, правил та стандартів;
• спеціальний аудит – перевірка для складання офіційного висновку щодо надійності інформації, що надається іншій стороні.

У вітчизняній практиці аудиторську діяльність виділяють такі види аудиту:

• аудит фінансової (бухгалтерської) звітності – перевірка фінансової (бухгалтерської) звітності для оцінки ступеня її достовірності;
• податковий аудит – перевірка на відповідність податковому законодавству;
• аудит на відповідність вимогам – аналіз певної фінансової чи господарської діяльності для визначення її відповідності зазначеним умовам, правилам або законам;
• ціновий аудит – перевірка обґрунтованості встановлення ціни на замовлення;
• аудит господарської діяльності – систематичний аналіз господарської діяльності організації, що проводиться для певних цілей;
• спеціальний (екологічний, операційний) аудит – перевірка конкретних аспектів діяльності особи, що аудується, дотримання певних правил, норм і процедур;
• управлінський (виробничий) аудит – перевірка організації та управління підприємством, а також використання всіх видів ресурсів.

Аудит не підміняє державного контролю за достовірністю фінансової (бухгалтерської) звітності, що здійснюється відповідно до чинного законодавства уповноваженими органами державної влади. Аудиторська перевірка не звільняє суб’єкт господарювання від відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності, невідповідність поданої бухгалтерської (фінансової) звітності вимогам законодавства.