Арешт майна — це опис майна та оголошення заборони розпоряджатися ним. Арешт майна застосовується під час виконання судових рішень, як один із заходів щодо забезпечення позову (див. Цивільний процесуальний кодекс). Арешт майна провадиться також слідчим для забезпечення цивільного позову, що виникло з кримінальної справи, а також у разі можливої конфіскації майна (див. Кримінально-процесуальний кодекс). Про накладення слідчим арешту на майно складається протокол, копія якого під розписку вручається власнику майна. Арешт тягне за собою обмеження у правах на майно: воно не може бути продано, подаровано, обмінено, знищено, здано в найм або закладено.
Арешт майна оформляється актом про арешт, складова частина якого опис цього майна. В акті про арешт майна мають бути зазначені:
- час та місце складання акта,
- найменування судового виконавця, а також інших осіб, присутніх при складанні акту,
- підстави арешту майна,
- прізвище, ім’я, по батькові стягувача та боржника,
- детальна характеристика предметів та їх оцінка,
- найменування особи, якій майно передано на зберігання,
- зауваження осіб, присутніх під час опису,
- відмітка про роз’яснення боржнику та іншим особам порядку та строку оскарження дій судового виконавця.
Акт підписується судовим виконавцем, боржником та іншими особами, які були присутні при його складанні. Боржнику під розписку вручається другий примірник акта. Якщо до акта включені речі, що належать не боржнику, а іншим особам, ці особи мають право звернутися до суду з позовом про звільнення майна від арешту.
