Активи (assets) – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Активи підприємства поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких з позицій фінансового менеджменту основними є (див. рисунок):
- Форми функціонування активів. За цією ознакою виділяють активи:
- матеріальні;
- нематеріальні;
- фінансові.
- Характер участі активів у господарському обороті та швидкості їх обороту. За цією ознакою виділяють активи:
- оборотні;
- необоротні.
- Ступінь ліквідності активів. За цією ознакою виділяють активи:
- ліквідні;
- неліквідні.
Сукупність активів підприємства є майно, що належить йому на правах власності або у формі претензій щодо зобов’язань інших осіб. Кожен із видів активів, використовуваних підприємством, має грошову оцінку.
У МСФЗ активи трактуються як ресурси, контрольовані організацією внаслідок подій минулих періодів, яких вона очікує економічні вигоди у майбутньому. Таким чином, укладена в активах економічна вигода представляє потенціал, який увійде прямо чи опосередковано до потоку грошових коштів або грошових еквівалентів організації. Потенціал то, можливо продуктивним, тобто. становити частину оперативної діяльності організації. Він може бути конвертований у кошти або їх еквіваленти, а також скорочувати відтік коштів (наприклад, альтернативний виробничий процес знижує виробничі витрати).
Господарські ресурси, що становлять активи, повинні:
- приносити господарську вигоду (доходи, прибуток, гроші) у майбутньому;
- перебувати у розпорядженні суб’єкта господарювання, який міг би їх безперешкодно використовувати на власний розсуд або продати;
- бути результатом раніше здійснених угод (бути готовими до використання в даний момент, а не перебувати на стадії виготовлення або доставки у межах відповідного договору, контракту).
До складу активів включають майно та права.
До майну відносять різні предмети, що мають господарську цінність у своїх фізичних властивостей (гроші, товари, матеріали, будівлі, машини, устаткування).
Права діляться на упредметнені і неупредметнені. Уповноважені права пов’язані з володінням будь-якої цінної папером, дає декларація про отримання цінностей (векселем, чеком, облігацією, акцією тощо.). До неуреченим правам відносять: боргові вимоги (дебіторська заборгованість у різних видах), виключні права (наприклад, патент, ліцензія, авторське право, право на фірмове найменування та товарний знак) та інші права, що випливають із незакінчених господарських операцій (наприклад, вперед вироблені витрати або ще не одержані доходи).
В активах розрізняють нерухоме та рухоме майно, паї та акції в інших організаціях (довгострокові фінансові вкладення), оборотні кошти (поточні активи), або оборотний капітал. Перелічені складові активів, кількісно виміряні та оцінені, відбиваються у однієї з елементів бухгалтерського балансу (в активі). Їх класифікація повинна дозволяти, з одного боку, судити про характер різноманітних коштів суб’єкта господарювання та про його юридичні відносини з контрагентами, з іншого – встановити їх відносну участь у загальному обігу коштів.
Виявлення всієї сукупності майнових коштів шляхом річної інвентаризації чи основі книжкових (облікових) даних необхідне: визначення власного капіталу, чи вартості чистих активів – англ. net assets (різниця між сумою активу, що виражається вартістю всіх майнових коштів, і сумою зобов’язань), виявлення всієї сукупності благ, що може бути забезпеченням прав кредиторів. При визначенні активів чужі цінності, що тимчасово перебувають у володінні суб’єкта господарювання, наприклад, передані на зберігання цінні папери або передані для продажу товари та інші, повинні бути в обліку відокремлені.
