Амортизація нематеріальних активів (amortization) – це поступове списання вартості нематеріальних активів у процесі їхнього виробничого використання. Амортизація цих активів складає основі використання прямолінійного (лінійного) методу, тобто. рівними частинами виходячи з їхньої первісної вартості з урахуванням індексації. Норми списання нематеріальних активів підприємство встановлює самостійно у межах терміну їхнього повного корисного використання (але не більше 10 років безперервної експлуатації). Амортизаційні відрахування виробляються до залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Нематеріальні активи використовуються тривалий час, і протягом цього часу їхня вартість рівномірно (щомісяця) переноситься на вироблену продукцію, виконані роботи та послуги шляхом нарахування за ними амортизації. Величина амортизаційних відрахувань обчислюється щомісячно за нормами, встановленими самою організацією, виходячи з первісної чи залишкової вартості нематеріальних активів та терміну їхнього корисного використання (але не понад термін діяльності організації).
Правила амортизації нематеріальних активів містяться у Правилах (стандартах) бухгалтерського обліку “Нематеріальні активи”. По ньому нараховують амортизацію протягом терміну корисного використання нематеріальних активів, що встановлюється підприємством під час визнання цього об’єкта активом (при зарахуванні до балансу). У цьому нематеріальні активи, якими не можна визначити термін корисного використання, амортизації не підлягають.
Кожне підприємство самостійно визначає термін корисного використання нематеріальних активів, враховуючи:
- терміни корисного використання таких активів (наприклад, приблизний термін користування комп’ютерними програмами становить п’ять років);
- передбачене моральне зношування;
- залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів суб’єкта;
- правові чи інші подібні обмеження щодо термінів використання нематеріальних активів та інших факторів.
Термін корисного використання об’єкта нематеріальних активів може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації нематеріальних активів у бухгалтерському обліку проводиться щомісяця. Воно починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт нематеріальних активів у господарський оборот (експлуатацію). А припиняється — починаючи з місяця, що випливає за місяцем вибуття об’єкта нематеріальних активів.
Підприємства самостійно обирають метод нарахування амортизації нематеріальних активів, з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, використовується прямолінійний метод. За ним річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об’єкта:
Агод = АС / Т АС = ПС – ЛС
де
А рік – Річна сума амортизації;
АС – вартість, що амортизується;
Т – термін корисного використання;
ПС – первісна вартість;
ЛЗ – Ліквідаційна вартість.
Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається поділом річної суми амортизації на 12%.
Вартість, що амортизується, складається з первісної чи переоціненої вартості нематеріальних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість об’єкта нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків існування безвідмовного зобов’язання іншої особи щодо придбання даного об’єкта наприкінці терміну його корисного використання або якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку та очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об’єкта.
Після визнання втрат від зменшення корисності або після відновлення корисності об’єкта нематеріального активу нарахування амортизації здійснюється на основі нової балансової (залишкової) вартості такого об’єкта та переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання. Балансова (залишкова) вартість об’єкта нематеріальних активів, збільшена внаслідок відновлення його корисності, не повинна перевищувати балансову (залишкову) вартість такого об’єкта, визначену на дату відновлення корисності, без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності.
