Дивідендна політика (dividend policy) — частина загальної фінансової стратегії акціонерного товариства, що полягає в оптимізації пропорцій між споживаною та капіталізованою частинами отриманого ним прибутку з метою забезпечення зростання ринкової вартості акцій.
Дивідендна політика — політика акціонерного товариства у сфері розподілу прибутку компанії, тобто розподілу дивідендів між власниками акцій. Дивідендна політика формується радою директорів. Залежно від цілей компанії та поточної/прогнозованої ситуації, прибуток компанії може бути реінвестований, списаний на нерозподілений прибуток або виплачений у вигляді дивідендів.
Термін «дивідендна політика» у принципі пов’язаний із розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Проте аналізовані у разі принципи і методи розподілу прибутку застосовні як до акціонерним товариствам, до підприємств будь-який організаційно-правової форми. У зв’язку з цим у фінансовому менеджменті використовується більш широке трактування терміна «дивідендна політика», під яким розуміють механізм формування частки прибутку, що виплачується власнику відповідно до частки його внеску у загальну суму власного капіталу підприємства. Також дивідендна політика є складовою загальної фінансової політики підприємства, що полягає в оптимізації пропорції між споживаним і капіталізованим прибутком з метою максимізації ринкової вартості підприємства.
Формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства передбачає (див. рисунок):
Початковим етапом формування дивідендної політики є вивчення та оцінка факторів, що визначають цю політику. Склад таких чинників досить різноманітний і рівень їхнього впливу формування дивідендної політики різна (див. Фактори формування дивідендної політики). Оцінка цих чинників дає змогу визначити принциповий підхід до формування дивідендної політики акціонерного товариства.
У практиці фінансового менеджменту розглядаються три важливі підходи до формування дивідендної політики акціонерного товариства — «консервативний», «помірний» та «агресивний». Кожному з цих підходів відповідають певні типи дивідендної політики.
| Визначальний підхід до формування дивідендної політики | Варіанти використовуваних типів дивідендної політики |
|---|---|
| I. Консервативний підхід | 1. Залишкова політика дивідендних виплат 2. Політика стабільного співвідношення дивідендних виплат |
| ІІ. Помірний підхід | 3. Політика стабільних розмірів дивідендів 4. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів із надбавкою в окремі періоди |
| ІІІ. Агресивний підхід | 5. Політика постійного зростання розміру дивідендів |
Вибраний акціонерним товариством тип дивідендної політики визначає вихідні передумови розробки фінансових планів (насамперед, плану формування та використання фінансових ресурсів) на низку наступних років.
Механізм розподілу прибутку акціонерного товариства відповідно до обраного типу дивідендної політики передбачає таку послідовність дій:
На першому етапі із суми чистого прибутку віднімаються формовані за її рахунок обов’язкові відрахування до резервного та інших обов’язкових фондів спеціального призначення, передбачених статутом товариства. «Очищена» сума чистого прибутку є так званим «дивідендним коридором», у рамках якого реалізується відповідний тип дивідендної політики.
На другому етапі частина чистого прибутку розподіляється на капіталізовану і споживану її частини. Якщо акціонерне товариство дотримується залишкового типу дивідендної політики, то процесі цього етапу розрахунків пріоритетним завданням є формування фонду виробничого розвитку та навпаки.
На третьому етапі сформований за рахунок прибутку фонд споживання розподіляється на фонд дивідендних виплат та фонд споживання персоналу акціонерного товариства (що передбачає додаткове матеріальне стимулювання працівників та задоволення їхніх соціальних потреб). Основою такого розподілу є обраний тип дивідендної політики та зобов’язання акціонерного товариства за колективним договором.
Визначення рівня дивідендних виплат однією просту акцію здійснюється за формулою:
де УДВпа – Рівень дивідендних виплат на одну акцію;
ФДВ — фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до обраного типу дивідендної політики;
ВП — фонд виплат дивідендів власникам привілейованих акцій (за передбаченим їх рівнем);
Допа – кількість простих акцій, емітованих акціонерним товариством.
Для оцінки ефективності дивідендної політики акціонерного товариства використовують такі показники:
а) коефіцієнт дивідендних виплат. Він розраховується за формулами:
або
де Додв – Коефіцієнт дивідендних виплат;
ФДВ — фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до обраного типу дивідендної політики;
ЧΠ – Сума чистого прибутку акціонерного товариства;
Да – Сума дивідендів, що виплачуються на одну акцію;
ППа – Сума чистого прибутку, що припадає на одну акцію.
б) коефіцієнт співвідношення ціни та доходу за акцією. Він визначається за такою формулою:
де Доц/д – Коефіцієнт співвідношення ціни і доходу по акції;
РЦа – ринкова ціна однієї акції;
Да – Сума дивідендів, виплачених на одну акцію.
Оцінюючи ефективності дивідендної політики можна використовувати також показники динаміки ринкової вартості акцій.
