Дохід — одна із сторін валового національного продукту – потоку грошових та натуральних витрат та надходжень у народне господарство ресурсів фізичних та юридичних осіб, у т.ч. та їх валова (загальна) виручка від продажу товарів, виконання робіт та надання послуг.
Дохід брутто – Валовий прибуток, отриманий як результат інвестицій без урахування відповідних витрат (податки, витрати, операційні витрати тощо).
Дохід нетто – Чистий прибуток, отриманий як результат інвестицій з урахуванням усіх витрат.
Національний (зароблений) дохід – Узагальнюючий показник розвитку народного господарства та рівня добробуту населення країни, зведений показник, що застосовується в національному рахівництві більшості країн.
Державний дохід – це грошові та матеріальні ресурси, що надходять державі у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу та використовувані для здійснення його внутрішніх та зовнішніх функцій. Переважна частина державного доходу складається з надходжень податків на доходи фізичних осіб та інших податкових платежів населення та юридичних осіб.
Уряди низки держав встановлюють верхню межу збільшення мінімальної (номінальної) оплати праці, проводячи так звану політику доходів, теоретичне обґрунтування якої дано у 1961 р. групою експертів Організації європейського економічного співробітництва та розвитку (нині Організація економічного співробітництва та розвитку) у доповіді «Проблема зростання цін », де особлива увага приділялася надмірному зростанню інфляції витрат, зростанню та ролі насамперед оплати праці в розкручуванні інфляційної спіралі «заробітна плата – ціни» та монопсонії чи монополії єдиного продавця робочої сили – профспілок. Політика доходів формально має на увазі обмежувальне безпосереднє регулювання державою всіх основних категорій сукупних доходів фізичних та юридичних осіб.
Сукупний дохід фізичної особи – Особистий (отриманий у календарному році на території країни та за її межами у грошовому та натуральному вираженні) дохід. Є об’єктом оподаткування та пильної уваги уряду. Платниками податку на доходи фізичної особи виступають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Дохід у натуральній формі враховуються в сукупному доході за державними регульованими цінами, а за їх відсутності – за ринковими (вільними) цінами на дату отримання доходу.
Загальний річний дохід фізичної особи – сума заробленого та отриманого доходу від власності (некорпоративного підприємницького сектору економіки) – включає виплати з усіх джерел та місць роботи: оплата праці (заробітна плата), премії, чайові, винагороди, пенсії та допомоги, аліменти, побічні доходи (подарунки), а також оподатковувані відсотки за банківськими рахунками та облігаціями різних емітентів, ренту та дивіденди з акцій.
Загальний річний дохід юридичної особи – сума заробленого та отриманого від власності доходу – включає виручку від продажу товарів, робіт та послуг, надходження від продажу капітального майна, цінних паперів, патентів та ліцензій, дивіденди та відсотки за цінними паперами інших емітентів, наданих позикам, депозитам тощо. , рентні платежі за зданою у найм власності.
Оподатковуваний дохід – загальний річний дохід за вирахуванням знижок, пільг та внесків у різні фонди та громадські організації.
Кінцеві доходи формуються в результаті процесу розподілу (первинні доходи) та перерозподілу (вторинні, або похідні доходи) національного доходу і використовуються фірмами та населенням на споживання та накопичення (заощадження).
Номінальний дохід (у поточних цінах) відображає можливий, потенційний рівень споживання та заощаджень за рахунок надходження коштів на відміну від реального доходу, включає податки та не враховує динаміку споживчих цін та фондового ринку.
Реальний дохід – узагальнюючий показник добробуту, рівня життя населення, задоволення його матеріальних та духовних потреб, є частиною національного доходу, отриману в результаті його кінцевого використання. Рівень реального доходу залежить від розмірів кінцевих доходів та цін на предмети споживання та послуги.
Наявний дохід – що у особистому розпорядженні, представляє особистий дохід з відрахуванням індивідуальних податків, який сім’я чи домогосподарства мають у остаточному вигляді доходів після сплати податків. Саме він прямує на споживання та заощадження, визначаючи тим самим сукупний попит та пропозицію.
