Конгломерат (conglomerate) – група компаній, об’єднаних на єдину організацію з диверсифікованими інтересами. Підприємства, що входять до конгломерату, не обов’язково пов’язані виробничо-технологічною кооперацією або приналежністю до тієї чи іншої галузі.
Конгломерат – група компаній, об’єднаних в єдину організацію, що має фінансові інтереси в різних галузях промисловості, що оперує у різних сферах діяльності (на різних ринках).
Конгломерати часто виступають у формі холдингових компаній (таких, у яких одна компанія – холдинг – володіє частиною акцій інших, дочірніх компаній і через неї здатна на них впливати). Різноманітність сфер діяльності може досягатися диверсифікацією великої компанії задля отримання таких переваг, як стійкість становища над ринком (коли, наприклад, тимчасова збитковість одного виробництва компенсується прибутковістю інших).
Мотивом освіти конгломерату поруч із зниженням фінансового ризику (звичайною метою диверсифікації виробництва) є прагнення підприємств підвищення прибутку і багатства. Купуючи інші компанії, конгломерат концентрує ряд функцій, наприклад, такі як маркетингова діяльність, збут товарів, що підвищує ефективність виробництва. Нерідко компанії купують малоефективні підприємства з метою перетворити їх на ефективні.
Найбільш поширеною формою утворення конгломератів є практика злиття та поглинання (M&A). Конгломерати відрізняються високим ступенем децентралізації стратегічного управління, в той же час компанії, що входять до них, користуються самостійністю в прийнятті рішень з поточного управління виробництвом. Злиття та поглинання, що ведуть до утворення конгломерату, поділяють зазвичай на дві категорії:
- що розширюють обсяг виробництва;
- що розширюють ринок.
У США конгломератами називають концерни, які виникають дуже короткий термін при поглинанні великої кількості фірм, функціонально незалежних друг від друга.
В останні роки у розвинених країнах утворюються транснаціональні концерни. Їхня мета полягає в тому, щоб отримувати високий прибуток у країнах з низькими податковими ставками, а в тих країнах, де високі податки — акумулювати менший прибуток.
Транснаціональні концерни перебувають у власності або під контролем підприємців однієї країни, а багатонаціональні концерни мають міжнародний розподіл капіталу (наприклад, Дженерал Моторс).
Особливості конгломератів:
- інтеграція у межах цієї організаційної форми підприємств різних галузей без наявності виробничої спільності. Об’єднані компанії немає ні технологічного, ні цільової єдності з основний сферою діяльності фірми-інтегратора. Профілююче виробництво в об’єднаннях конгломератного типу набуває розпливчастих обрисів або зникає зовсім;
- об’єднуються компанії, як правило, зберігають юридичну та виробничо-господарську самостійність, але повністю фінансово залежні від головної компанії;
- Значна децентралізація управління. Відділення конгломератів користуються значно більшою свободою та автономією в усіх аспектах своєї діяльності порівняно з аналогічними структурними підрозділами традиційних диверсифікованих концернів;
- як основні важелі управління конгломератами виступають фінансово-економічні методи, побічно регулює діяльність підрозділів холдингова компанія, що стоїть на чолі конгломерату;
- як правило, у структурі конгломерату формується особливе фінансове ядро, куди, крім холдингу (чистого холдингу), входять великі фінансові та інвестиційні компанії.
Думки про наслідки поширення в ринковій економіці конгломератів розходяться: одні автори вважають, що цей процес «умертвляє» конкуренцію (тому у багатьох країнах освіта конгломератів обмежується антимонопольним законодавством), інші – що сприяє появі нових форм конкуренції. Інтерес до акцій конгломератів на фінансових ринках, за багаторічними спостереженнями, має нестійкий характер.
(Див. Фінансово-промислова група)
