Лігатура (від порівн.-лат. ligarе – зв’язувати; нім. Ligatur) – сплав, однорідна речовина, одержувана шляхом легування металів – змішування з розплавленим металом різних легуючих компонентів (інших металів і неметалів, наприклад, вуглецю) з метою надання сплаву заданих фізико- хімічних властивостей (ковкості, твердості, пружності, стійкості до корозії та ін.).
У металургійному виробництві лігатургою називають також проміжні, допоміжні сплави, що додаються до основного сплаву для його розкислення, або метали, що додаються до основного металу для його легування, коли їхнє безпосереднє сплавлення утруднене, наприклад, через вигоряння одного з них.
У монетному виробництві лігатурою називають кольорові метали, що використовуються для легування золота чи срібла. Лігатурна маса – загальна маса отриманого металу, монети, зливка.
Лігатура (англ. alloy) – вміст неблагородного металу у вигляді добавок або домішок у срібній або золотій монеті. Лігатура, домішка інших металів до золота та срібла, необхідна зокрема для надання їм більшої твердості.
