Міжнародний комерційний арбітраж (International commercial arbitration) – один з основних способів вирішення спорів та розбіжностей, що виникають під час укладання, виконання та розірвання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) міжнародної купівлі-продажу.
Міжнародний комерційний арбітраж є третейський суд. Підставою для арбітражного розгляду спорів є міжнародні договори, угоди, або конвенції (convention), двосторонні угоди про передачу спорів та розбіжностей на розгляд міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна процедура виключає участь судів загальної юрисдикції у вирішенні зовнішньоторговельних суперечок, що виникають.
Угоди про арбітраж можуть стосуватися як вже виникли, так і майбутніх суперечок у разі застосування арбітражних застережень у контрактах. Арбітражний розгляд може здійснюватися арбітрами (arbitrator), призначеним у кожній окремій справі (арбітраж ad hoc – спеціальний), або арбітражними органами (арбітражними судами), що постійно діють, які створюються, як правило, при торгових або торгово-промислових палатах, інших об’єднаннях підприємців.
Арбітражні суди розглядають суперечки відповідно до встановлених регламентів. Місце розгляду спору погоджується сторонами у договорі. При розгляді спорів арбітражем ad hoc Сторони можуть самі встановити процедуру арбітражного розгляду, посилаючись на будь-який арбітражний регламент або інші джерела, наприклад, Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976 р. або Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН 1966 року.
Процедура розгляду спору арбітражем може враховувати правові норми, що діють за місцем розгляду спору. Основними міжнародно-правовими документами, що регулюють питання міжнародного комерційного арбітражу, є Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. та Конвенція ООН про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. (так звана Нью-Йоркська конвенція).
Арбітражний суд вирішує суперечки, що виникають внаслідок невиконання чи неналежного виконання договорів та інших цивільно-правових угод щодо здійснення зовнішньоекономічних зв’язків. До розгляду приймаються спори за наявності письмової угоди між сторонами про передачу на її вирішення спору або спору, що виникла раніше, яка може виникнути при здійсненні міжнародних договорів купівлі-продажу, товарів, послуг та результатів інтелектуальної діяльності та виключних прав на них, перевезення вантажів та пасажирів та т.п.
