Міжнародний кредит (international credit) – форма руху позичкового капіталу сфері міжнародних економічних відносин, що з наданням валютних і товарних ресурсів за умов повернення, терміновості і платності.
Як кредиторів та позичальників виступають банки, фірми, державні установи, уряди, світові фінансові інститути.
Будучи різновидом категорії кредит, міжнародний кредит пов’язані з іншими економічними категоріями (прибуток, вартість, гроші, валюта, валютний курс, платіжний баланс та інших.) та економічними законами ринку.
Джерелами міжнародного кредиту служать тимчасово вільні фінансові капітали підприємств, грошові накопичення держави й індивідуального сектора, і навіть капітали, залучені банками із низки стран.
Зв’язок міжнародного кредиту із відтворенням проявляється у його принципах:
- повернення (на відміну безповоротного фінансування);
- терміновість;
- платність;
- матеріальна забезпеченість як гарантія погашення;
- цільовий характер.
Міжнародний кредит виконує такі взаємопов’язані функції:
- перерозподіл позичкових капіталів між країнами, як правило, на найбільш прибуткові сфери;
- економія витрат обігу шляхом використання кредитних коштів міжнародних розрахунків (векселів, чеків, переказів) та розвитку безготівкових платежів;
- прискорення концентрації та централізації капіталу;
- регулювання економіки.
Міжнародний кредит грає двояку роль: позитивну – забезпечуючи безперервність та розширення процесу відтворення та розвитку взаємовигідного співробітництва країн; негативну – Загострюючи протиріччя ринкової економіки.
Міжнародний кредит полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей, посилюючи диспропорції відтворення, використовується з метою зміцнення позицій країн-кредиторів у країнах-боржниках, служить засобом конкурентної боротьби, кредитної дискримінації та кредитної блокади.
Форми міжнародного кредиту класифікують за його характерними ознаками:
- джерел – внутрішнє, іноземне кредитування зовнішньоекономічної діяльності;
- призначенню – комерційний, що обслуговує зовнішню торгівлю та послуги; фінансовий, що використовується для прямих інвестицій (в т.ч. у цінні папери), для здійснення проектів, для погашення зовнішньої заборгованості, проведення валютної інтервенції; змішані кредити;
- видам – товарні та валютні (у грошовій формі);
- валюті позики – у валюті країни кредитора чи третьої країни, чи міжнародної валютної одиниці;
- термінам – короткострокові (від 1 до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років);
- забезпечення – забезпечені та бланкові кредити (під зобов’язання позичальника переважно у формі соло-векселі з одним його підписом);
- техніці надання – фінансові кредити, що зараховуються на рахунок позичальника у його розпорядження; акцептні у формі акцепту тратти, депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорціальні кредити.
Залежно від того, хто виступає як кредитор, розрізняють форми міжнародного кредиту:
- приватні (комерційний кредит, банківський кредит, брокерський кредит);
- урядові;
- змішані;
- міждержавні (див. міждержавний кредит).
Комерційний (фірмовий) міжнародний кредит надається або експортером імпортеру (вексельний кредит і кредит за відкритим рахунком), або імпортером експортеру (авансовий платіж), і зазвичай поєднується з банківським кредитом (іноді у формі рефінансування).
Серед банківських міжнародних кредитів розрізняють позички, що видаються, як правило, під заставу та облік тратт.
З 60-х років. кредитування експорту здійснюється у формі кредиту покупцю на 5-8 та більше років; цей кредит відтіснив банківське кредитування національного експортера. Однією з форм кредитування експорту є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни та рамбурсування (переведення) суми тратти імпортером банку-акцептанту.
Глобалізація світової економіки зумовила розвиток середньо- та довгострокового міжнародного кредитування експорту машин та обладнання у формі фірмових, банківських, міжурядових та інших кредитів, а також по лініях офіційного фінансування розвитку та світових фінансових інституцій. З ініціативи останніх практикується спільне фінансування (по суті кредитування) великих проектів із залученням приватних комерційних банків.
Поширеною формою довгострокового міжнародного кредиту стало проектне фінансування. Активно використовують такі традиційні форми середньо- і довгострокового міжнародного кредиту, як емісія цінних паперів, зокрема на євроринку, міжнародний лізинг, факторинг, форфетування. Середньо- та довгостроковий міжнародний кредит використовуються для інвестицій в основні засоби виробництва, обслуговує до 85% експорту машин та комплектного обладнання, сучасні форми міжнародних економічних відносин (великомасштабні проекти, НДДКР, впровадження нової техніки). Нерідко короткострокові міжнародні кредити трансформуються, іноді у вигляді пролонгування (див. Пролонгований кредит) з участю держави як гаранта. Ефективність міжнародного кредиту великою мірою залежить з його умов.