Прострочена заборгованість (defaulting debt, overdue debt) — заборгованість, яка не погашена в строк (див. також Прострочення за кредитом). Виникає за порушення розрахунково-платіжної дисципліни. Використовується для оцінки фінансового становища підприємства. Є об’єктом застосування штрафних санкцій. Прострочена заборгованість може бути дебіторською чи кредиторською.
Дебіторська прострочена заборгованість – належна підприємству від юридичних та/або фізичних осіб сума боргу, встановлені терміни оплати якого спливли. Дебіторська прострочена заборгованість належить до сумнівних боргів. За результатами інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства, що проводиться наприкінці року, створюють резерви за рахунок прибутку по погашенню сумнівних боргів. Своєчасне стягнення дебіторської простроченої заборгованості одна з найважливіших умов забезпечення сприятливого фінансового стану підприємства.
Кредиторська прострочена заборгованість – своєчасно не здійснені підприємством платежі постачальникам, кредитним установам, фінансовим податковим органам, фондам, працівникам. Наявність кредиторської простроченої заборгованості свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства. Причини виникнення кредиторської простроченої заборгованості може бути як внутрішніми, і зовнішніми.
У випадках, коли дебіторської простроченої заборгованості немає, а підприємство допустило кредиторську прострочену заборгованість, причини неплатежів зазвичай мають внутрішній характер. Найчастіше ними є надлишковий завезення товарно-матеріальних цінностей та отримання збитків від виробничо-господарської діяльності.
Коли ж кредиторська прострочена заборгованість спостерігається при дебіторській простроченій заборгованості, вона найчастіше є наслідком зовнішніх причин: підприємство не сплачує своїм постачальникам та іншим кредиторам внаслідок неплатежів його покупців.
Кредиторську прострочену заборгованість слід у динаміці. Тенденція до зростання її частки у сумі короткострокових зобов’язань підприємства свідчить про підвищення ризику погашення заборгованості. Наявність у складі кредиторської простроченої заборгованості державного бюджету, позабюджетних фондів та за єдиним соціальним податком (внесками) свідчить про серйозні фінансові труднощі у підприємства. Нездатність підприємства погасити свої зобов’язання протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання є зовнішньою ознакою його банкрутства (неспроможності).
З погляду банківського бізнесу прострочена заборгованість — не погашена в строк заборгованість за основним боргом та/або плановими відсотками за користування позикою, а також іншими платежами за кредитним договором (договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії). З моменту виникнення прострочення з виплати за кредитом банк нараховує штрафи та пені, розмір та принцип розрахунку яких зазначаються у кредитному договорі. Штрафи та пені, нараховані з порушеннями, позичальник може оскаржити у судовому порядку. З клієнтами, які мають прострочену заборгованість, працюють спеціальні підрозділи банків, деякі кредитні організації доручають стягувати кошти з неплатників спеціалізованим колекторським агентствам.
Слід зазначити, що є певні розбіжності у трактуванні простроченої заборгованості, якщо позичальник прострочив частину кредиту (наприклад, один транш). Так, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку тільки сума траншу вважатиметься простроченою, а у бухгалтерському обліку ця сума відображатиметься на спеціальних рахунках, призначених для обліку простроченої заборгованості. У той же час по МСФЗ весь кредит буде вважатися простроченим, а не тільки один транш, або (за певних обставин) простроченою буде вважатися вся заборгованість позичальника (мається на увазі й інші кредити позичальника в банку, навіть якщо за ними немає прострочення).
