Простий вексель – цінний папір, яким векселедатель зобов’язується оплатити векселедержателю без будь-яких умов названу у векселі суму.
Обов’язковими реквізитами простого векселі є:
- Найменування «вексель», включене в самий текст документа і виражене тією мовою, якою цей документ складено.
- Просте та нічим не обумовлене пропозицію сплатити певну суму.
- Найменування того, хто має платити (платника).
- Термін платежу.
- Вказівка місця, в якому має бути здійснено платіж.
- Найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснено.
- Дата та місце складання векселі.
- Підпис того, хто видає вексель (векселедавця).
Відсутність обов’язкових реквізитів робить простий вексель недійсним.
Але є низка винятків. Так, якщо не зазначений термін платежу, то вексель оплачується по пред’явленні. Якщо назване місце платежу, їм буде адресу платника, і якщо місце складання – то адресу векселедавця.
Відсотки за векселем може бути нараховані лише тому випадку, якщо вексель підлягає оплаті терміном по пред’явленні чи стільки часу від пред’явлення. У будь-якому іншому перекладному векселі така умова вважається ненаписаною.
При неправильному оформленні простого векселі він перетворюється на звичайну боргову розписку. Тобто позбавляється спрощеної схеми стягнення боргу, що використовується вексельним правом. Але зберігає всі права за Цивільним кодексом.
На відміну від переказного векселі, для простого векселі не потрібна процедура акцепту.
Простий вексель повинен бути пред’явлений до оплати в зазначений день здійснення платежу або протягом наступних двох робочих днів. Якщо векселедавець відмовляється платити за векселем, то має бути належним чином оформлений протест за векселем у нотаріуса.
Простий вексель – неемісійний цінний папір, тобто його може виписати будь-хто, навіть приватна особа, без жодної реєстрації. Тому у вітчизняній практиці прості векселі набули досить широкого поширення як борговий інструмент.
Зокрема, вони стали одним із коштів банків для залучення грошей (див. Банківський вексель).
