Рейтинг банків (bank rating) – система оцінки діяльності банків, заснована на порівнянні фінансових показників роботи та даних балансу різних банків. Критерієм порівняння можуть бути:
- об’ємні показники, що характеризують масштаб розвитку банку;
- якісні показники, що характеризують міру надійності.
Рейтинг банків за об’ємними показниками застосовується як у міжнародній, і у вітчизняній практиці. У міжнародній практиці використовуються:
- загальна сума активів за консолідованим балансом;
- сума депозитів;
- сукупна заборгованість за кредитами;
- обсяг чистого прибутку;
- прибутковість активів;
- прибутковість капіталу;
- дохід однією акцію (визначальним є обсяг активів банку).
Джерелом інформації для ранжирування є баланси комерційних банків на останню звітну дату, як правило, на 1 січня. Підсумки ранжирування, яке проводиться спеціальними рейтинговими агентствами, публікуються у ЗМІ.
Рейтинг банків дозволяє виділити групи великих, середніх та дрібних банків. Рейтинг банків на основі оцінки надійності передбачає аналітичну перевірку їхньої діяльності за 2-3 роки. Найбільш достовірну рейтингову оцінку надійності комерційних банків здійснюють державні органи, яким за законодавством надані права на здійснення наглядових функцій.
Рейтинг банків за надійністю – діагностування життєдіяльності банків, що дозволяє наглядовим органам застосовувати диференційовані заходи щодо банків задля унеможливлення їх банкрутства. Рейтингова оцінка надійності є конфіденційною інформацією.
Методика визначення рейтингу банків не є універсальною. Один з різновидів застосовується в США під назвою CAMEL. Критерії надійності комерційного банку за цією системою:
- достатність капіталу (Capital adequacy);
- достатність активів (Assets quality);
- рівень менеджменту (Management quality);
- прибутковість (Earnings);
- ліквідність (Liquidity).
Банки, які отримали сумарний рейтинг «1», розглядаються як високонадійні та невразливі за несприятливих змін зовнішніх умов; вважається, що вони здатні самостійно вирішувати проблеми, що виникають у них.
Банки, які отримали рейтинг «2», також характеризуються як надійні, стабільні та здатні успішно долати несприятливі зміни у зовнішньому середовищі; органи банківського нагляду за необхідності здійснюють спостереження лише окремими сторонами діяльності таких банків.
Банки, які отримали рейтинг «3», розглядаються як проблемні, вразливі за несприятливих змін економічної ситуації, вони потребують серйозного контролю з боку органів банківського нагляду за усуненням виявлених недоліків.
Банки з рейтингом «4» відносять до дуже проблемних, з великою ймовірністю руйнування, які вимагають складання конкретного плану подолання виявлених недоліків та ретельного контролю над його виконанням з боку наглядових органів.
Банк із рейтингом «5» розцінюється як близький до розорення і потребує термінової фінансової підтримки з боку акціонерів, інакше органи нагляду будуть змушені вдатися до крайніх заходів: ліквідації банку або його реорганізації.
