Страхування вантажів

Страхування вантажів (goods in transit insurance, cargos policy) – вид майнового страхування, що передбачає відшкодування збитків при загибелі (ушкодженні) вантажів, що перевозяться сушею, водним або повітряним шляхом.

Умови страхування вантажів передбачають можливість їхнього страхування:

  • з відповідальністю за всі ризики;
  • із відповідальністю за приватну аварію;
  • без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи.

Страхування з відповідальністю за всі ризики передбачає відшкодування:

  • збитків від пошкодження або повної загибелі всього або частини застрахованого вантажу, що виникають від будь-яких причин (крім особливо обумовлених, наприклад, військових ризиків, впливу радіації);
  • збитків, витрат та внесків із загальної аварії;
  • необхідних та доцільно вироблених витрат з рятування та збереження вантажу, щодо запобігання подальшому його пошкодженню.

Страхування з відповідальністю за приватну аварію передбачає відшкодування:

  • збитків від пошкодження або повної загибелі всього або частини застрахованого вантажу внаслідок стихійного лиха, катастрофи (зіткнення) перевізних засобів між собою та інших предметів, а також заходів, вжитих для рятування або для гасіння пожежі;
  • зникнення перевізного засобу безвісти;
  • витрат на нещасні випадки при завантаженні, укладанні, вивантаженні вантажу;
  • збитків, витрат та внесків із загальної аварії;
  • необхідних та доцільно вироблених витрат з рятування та збереження вантажу, щодо запобігання подальшому його пошкодженню.

Умови страхування без відповідальності за пошкодження, крім випадків аварії, за обсягом відповідальності, страхових випадків, переліку винятків із страхового покриття загалом збігаються з умовами страхування з відповідальністю за приватну аварію. Але в цьому випадку відшкодовуються лише збитки від повної загибелі всього або частини вантажу (збитки від пошкодження вантажу не застраховані). Ці умови відповідають міжнародній практиці, що склалася, зокрема, стандартним умовам Інституту лондонських страховиків.

В умовах страхування може утримуватися спеціальне застереження: «від складу до складу», згідно з яким вантаж вважається застрахованим від складу продавця до складу покупця (тобто включення такого застереження забезпечує безперервність страхового покриття). Страхувальником може бути будь-який учасник транспортного перевезення – продавець чи покупець. Це питання вирішується залежно від юридичних, економічних взаємин сторін, умов постачання продукції; при перевезенні водним шляхом поширені угоди СІФ, ФОБ, КАФ та рідше ФАС (див. Інкотермс); при перевезенні залізничним та автотранспортом використовуються угоди франко-кордон, франко-вагон, франко-склад тощо.

За умовами СІФ (англ. CIF, скор. від cost; insurance, freight — вартість, страхування, фрахт) продавець зобов’язаний доставити вантаж до пункту відправлення, завантажити його, зафрахтувати судно та оплатити фрахт, застрахувати вантаж на час перевезення до здачі його перевізником покупцю . Вантаж при цій угоді зазвичай страхується на умовах із відповідальністю за всі ризики; покупець, покладаючи турботу про перевезення та страхування на продавця, у будь-якому випадку повинен отримати або вантаж, або компенсацію за нього. Страхова сума за угодами СІФ має відповідати вартості проданого товару.

При угодах за умов ФОБ (англ. FOB, скор: від free on boards вільний борту) обов’язок забезпечити перевезення вантажу власним коштом і зробити його страхування тимчасово перевезення лежить на покупці. Продавець зобов’язаний завантажити вантаж на борт, до цього моменту ризик лежить на ньому, який може страхуватися.

Юридичні зміст угод на умовах ФАС (англ. FAS, скор. від free alongside ship – вільно вздовж борту судна) аналогічно умовам ФОБ. При угоді ФАС вантаж переходить на ризик покупця з часу доставки продавцем товару до борту судна, тобто страховий інтерес у вантажі з операцій ФАС у покупця виникає раніше, ніж при угодах ФОБ.

В обов’язки продавця при угоді КАФ (CAF, скор. від cost and freight – вартість і фрахт) входить укладення договору перевезення та доставки вантажу на борт. Обов’язок страхувати вантаж під час перевезення з перетину ним борту лежить на покупці.

Залежно від способу перевезення вантажів (навалом, насипом, наливом і т.д.), видів транспорту, ризиків, що вибираються, всі вантажі розбиті на наступні класифікаційні розряди ризиків (за європейською класифікацією вантажів):

  • дуже добрий ризик або добрий ризик (перевезення металів, виробничих установок, автомобілів, гумових виробів тощо);
  • середній ризик (перевезення кави, фармацевтичної продукції, круп’яних виробів тощо);
  • небажаний ризик (перевезення молочних продуктів, паперу, текстильної продукції, нафтопродуктів, м’ясопродуктів тощо);
  • поганий ризик (живі тварини, тендітні вантажі, рослини, квіти, деревина тощо).

Тарифи зі страхування вантажів у кожному конкретному випадку визначаються індивідуально. Принципи їх побудови залежать від низки постійно діючих факторів, характеру вантажу та ймовірного ступеня його схильності до ризиків, якості упаковки, виду транспорту, умов і характеру перевезення, місця розміщення вантажу, наявності охорони, пори року, результатів страхування за відповідним вантажом у попередній період (розмір збитковості) тощо.

Як у міжнародній, і у вітчизняній практиці передбачено можливість укладання генерального договору страхування всіх перевезень (будь-яких вантажів чи певного їхнього роду) з видачею генерального поліса. Такий договір зазвичай укладається строком на один рік або без встановлення строку, але передбачається порядок його анулювання.

Систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів тощо) на подібних умовах протягом певного терміну може за згодою страхувальника зі страховиком здійснюватись на підставі одного договору страхування – генерального полісу. Страхувальник зобов’язаний щодо кожної партії майна, що підпадає під дію генерального полісу, повідомляти страховику зумовлені таким полісом відомості у передбачений термін (а якщо він не передбачений — негайно після їх отримання). Страхувальник не звільняється від цього обов’язку, навіть якщо на момент отримання таких відомостей можливість збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком, вже минула. На вимогу страхувальника страховик зобов’язаний видавати страхові поліси за окремими партіями майна, які під дію генерального поліса. У разі невідповідності змісту страхового полісу генеральному полісу перевага надається страховому полісу.

Залишити коментар:

Site Footer