Фрахт (freight) –
- вантаж, що перевозиться на орендованому (зафрахтованому) судні, а також саме таке перевезення;
- форма оплати транспортних послуг насамперед у міжнародному торговому мореплаванні – перевезенні вантажів водним шляхом – або плата власнику транспортного засобу за перевезення вантажів або пасажирів за будь-якими шляхами сполучення;
- договір про здачу судна у найм, або фрахтування судна.
Величина оплати або ціна перевезення обчислюється на основі обумовленого сторонами тарифу за одиницю маси, обсягу або акордно у вигляді загальної суми за все орендоване судно, незалежно від кількості вантажу, що перевозиться (так звана тверда сума фрахту — люмпсум — англ. lumpsum freight), або визначається за згодою сторін під час укладання рейсового чартеру кожної угоди як ставки фрахту.
Ставка фрахту (freight rate) включає витрати виробництва транспортних послуг та середній прибуток. Вона встановлюється на певний період залежно від виду фрахту та кількості рейсів за погодженням наступних параметрів:
- учасників угоди;
- фрахтувальника;
- терміну дії фрахту, порту навантаження та порту вивантаження, надбавки за додаткові порти навантаження, вивантаження та укладання вантажу;
- методики обчислення фрахту (за одиницю маси, одиницю обсягу, за весь вантаж чи судно);
- оплати за невикористаний простір судна.
При оплаті за одиницю маси основою є обмірна фрахтова тонна — freight ton (40 кубічних футів = 1,12 м)3, або 20 ц); при обчисленні фрахту за обсягом на основі розрахунку лежать розміри вантажу з урахуванням нерівних обрисів, можливий також розрахунок за коносаментною масою (зазначеною у транспортних документах). Розміщення вантажу на судні провадиться в цьому випадку самим судновласником без урахування вказівок фрахтувальника. Розрахунок за коносаментною масою передбачає знижку 1-2 відсотки.
Відповідно до умов договору фрахт може бути оплачений як у порту призначення, так і в порту відправлення або частинами в обох портах. Як правило, фрахт оплачується лише після доставки та здачі призначеного для перевезення певної кількості вантажу судновласником у пункті призначення. Виняток становлять гідроскопічними властивостями або іншим чином змінюють свої розміри або вага вантажі, умови, перевезення яких визначаються перед навантаженням.
Фрахт платить або особу, з якою перевізник уклав договір морського перевезення за коносаментом, або відправник вантажу – фрахтувальник, але не продавець і не покупець.
Право на отримання фрахту виникає у судновласника-фрахтувальника після того, як він виконає свої зобов’язання перед фрахтувальником. Будучи перевізником, судновласник відповідає за збереження вантажу та несе комерційні ризики, пов’язані з рентабельністю рейсу. Якщо вантаж не доставлений за призначенням, жодні обставини, у тому числі і загибель судна або вантажу, що відбулися не з вини судновласника, не дають права на отримання фрахту. Фактичні терміни платежу та час отримання судновласником фрахту можуть не співпадати. Судна можуть фрахтуватися на якийсь час і для конкретного перевезення. При фрахтуванні судів на час судновласник здає, а фрахтувальник бере в найм судно на певний термін.
Судновласник звільняється від комерційних ризиків та відповідальності за збереження вантажу або несе їх у обмеженому розмірі. Ставка фрахту за судно встановлюється подобово, незалежно від ефективності та обсягу перевезення. Організація роботи судна переходить до фрахтувальника, він самостійно визначає характер використання судна, параметри вантажу, що перевозиться, пункти призначення та комерційні умови перевезень. Фрахтувальник зобов’язаний після закінчення терміну фрахтування судна повернути його в такому ж технічному стані, в якому воно було йому надано, за винятком норм технічного зносу.
Розрізняють кілька форм фрахтування на якийсь час. При фрахтуванні судна для конкретного перевезення судновласник зберігає повний контроль над роботою судна. У договорі-чартері відображаються всі умови майбутнього рейсу та ставки перевезення одиниці вантажу чи тверда сума фрахту. Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку та у строки, передбачені чартером.
Фрахтувальник звільняється від сплати фрахту та витрат по судну за час, протягом якого воно було непридатне до експлуатації внаслідок німореходного стану. Він також не відповідає за збитки, спричинені порятунком, ушкодженням або загибеллю зафрахтованого судна, якщо не доведено, що збитки завдано не з його вини.
Якщо судно стає непридатним до експлуатації з вини фрахтувача, судновласник має право на фрахт, передбачений чартером, незалежно від відшкодування завданих йому збитків.
У разі прострочення у сплаті фрахту за тайм-чартером понад 14 календарних днів судновласник має право без попередження вилучити судно у фрахтувальника та стягнути з нього спричинені простроченням збитки. У разі загибелі судна фрахт за бербоут-чартером підлягає сплаті на день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо — на день отримання останньої звістки про судно. По бербоут-чартеру з умовою викупу судна судновласник не має права вилучити судно у фрахтувальника у разі прострочення у сплаті фрахту понад 14 календарних днів, якщо прострочення викликане обставинами, що не залежать від фрахтувальника, та вправі стягнути з фрахтувальника викликані.
Без погодження з фрахтувальником протягом усього терміну чартеру фрахтувальник не має права перевозити на судні вантажі інших власників ні в попутному, ні у зворотному баластному напрямку.
При фрахтуванні на один рейс після здачі вантажу та оплати фрахту сторони чартеру вільні від взаємних зобов’язань. При фрахтуванні на кілька рейсів обумовлюється їх кількість та певний календарний період. Оплата за кожен рейс провадиться з обов’язковим збереженням єдиних комерційно-правових умов за заздалегідь обумовленими ставками, оскільки вони можуть змінюватися у зв’язку із сезонними та іншими кон’юнктурними коливаннями фрахтового ринку (freight market).
Цей ринок є загальним обсягом транспортних послуг у сфері морських перевезень та міжнародного торгового мореплавання у всіх океанських та морських басейнах світу. Фрахтовий ринок поділений на дев’ять секцій (середньоєвропейська, середземноморська, західноєвропейська, далекосхідна, північноафриканська, північно-американська, південноамериканська, тихоокеанська та індійська), кожна з яких об’єднує географії, район масового відвантаження і характеризується
За типами суден фрахтовий ринок поділяється на наливний (танкерний) і суховантажний (що включає рефрижератори, контейнеровози, лісовози тощо).
Розрізняють закриті та відкриті фрахтові ринки. На закритому ринку працюють судна транснаціональних компаній, торгово-промислових монополій та державних організацій; на відкритому ринку – трампові та лінійні судна або транспорт загального користування.
Розбіжності та суперечки, що випливають із відносин із фрахтування судів та перевезення вантажів у міжнародному морському мореплаванні, вирішуються Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті. Вона вирішує суперечки, які випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин.
