Таргет-костинг

Таргет-костинг (япон. – genka kikaku, англ. target costing – цільове ціноутворення) – концепція управління витратами продукції, що реалізує функції планування виробництва нових продуктів, превентивного контролю витрат і калькулювання цільової собівартості з орієнтацією на оптимальний для ринку рівень ціни на даний вид продукції відповідно до ринковими реаліями. Сутність таргет-костингу полягає у зниженні собівартості продукції на всьому її виробничому циклі, за рахунок застосування виробничих, інженерних, наукових досліджень та розробок.

Батьківщиною концепції таргет-костінгу вважають Японію. Вона була вперше застосована в корпорації Toyota в 1965 р., хоча деякі примітивніші її форми ще в 1947 р. використовувала компанія General Electric, у зв’язку з чим американці часто приписують честь винаходу таргет-костингу її співробітнику Л. Майлзу. Повномасштабне використання таргет-костинга у промислових корпораціях США почалося лише наприкінці 1980-х рр., причому за зразок було взято саме японська модель, досить ефективна і просунута на той час.

Першим сучасне формулювання — «таргет-костинг» (target costing) ужив у 1988 р. Т. Хіромото, який опублікував одну з цитованих у наступні роки статей, присвячених досягненням японського управлінського обліку. Ідея, покладена основою концепції таргет-костинга, — це модифікація традиційної формули ціноутворення «Собівартість + Прибуток = Ціна»яка в концепції таргет-костінгу трансформувалася в рівність: «Ціна – Прибуток = Собівартість».

Порівняння процесів планування та управління витратами на підприємствах США та Японії вказує на те, що підприємства, що використовують традиційні системи обліку, витрачають більше часу та грошових коштів на процес створення продукції, оскільки з’ясувати передбачувані витрати виробництва можливо лише наприкінці процесу розробки продукції. Якщо витрати виробництва продукції перевищать ринкову ціну, то дослідження починаються спочатку.

Ітеративний (покроковий, з можливими поверненнями) підхід до розробки нового продукту, що використовується в концепції таргет-костингу, забезпечує постійну орієнтацію на цільову собівартість від початку створення нової продукції і дозволяє виробникам вже на етапі проектування виробу, планування його собівартості та виробництва досягти наступних цілей :

• вимір вартості ресурсів, використаних при здійсненні організацією значних дій;
• ідентифікація та усунення витрат, що не впливають на зміну величини купівельної спроможності товару (такі витрати можуть бути усунені без погіршення якості виробу та без сприйняття покупцем цінності даного товару як зменшеної);
• визначення ефективності всіх істотних операцій, вироблених цьому підприємстві;
• аналіз та проведення заходів, що сприяють поліпшенню роботи підприємства.

Найбільшого розвитку дана система отримала на тих підприємствах, які працюють на міжнародних ринках в умовах жорсткої конкуренції, наприклад, у галузях, пов’язаних з автомобілебудуванням та електронікою, де японські фірми ведуть агресивну маркетингову політику, витісняючи з ринку своїх конкурентів. В даний час, за оцінками фахівців, таргет-костинг використовує приблизно 80% великих японських компаній (Toyota, Nissan, Sony, Matsushita, Nippon Denso, Daihatsu, Canon, NEC, Olympus, Komatsu та ін.), а також значна частина відомих американських та європейських компаній (Daimler/Chrysler, ITT Automotive, Caterpillar, Procter&Gamble та ін.).

Але концепція таргет-костингу має і недоліки, що вимагають відповідних корекцій менеджменту:

• час розробки нового продукту може невиправдано збільшуватися через численні ітерації у процесі перепроектування; цей процес має бути своєчасно припинено, якщо стає ясно, що продукт важко пристосувати до ринкових умов;
• надмірне прагнення менеджерів і тиск на персонал задля досягнення цільової собівартості має бути обмеженим, щоб не викликати протидії та саботажу з боку підлеглих;
• акцент на зниження виробничої собівартості прогнозовано залишає як зону конфліктів та заздрості зусилля з просування, збуту та маркетингові витрати в цілому, тому нерозуміння між підрозділами треба не так усувати, як запобігати.

Щоб застосування таргет-костингу було успішним, необхідно виконання низки умов, найважливіша з яких – тісна горизонтальна взаємодія між функціональними підрозділами підприємства, зокрема між маркетинговими службами, технічними, дослідницькими та виробничими підрозділами. Це необхідно для організації спільної роботи щодо зниження планової собівартості виробу до його цільової собівартості на основі відомої ціни та норми прибутку.

Не менш важливою умовою ефективності таргет-костинг є сталість його застосування. Для того, щоб цільова собівартість не просто була визначена, а й досягнута, необхідно постійно уточнювати цільову собівартість та прагнути знизити витрати підприємства до затвердженої величини.

Переваги методу таргет-костинг:

• забезпечує реалізацію цілей стратегії зниження витрат;
• дозволяє не просто мінімізувати витрати, а й привести їх до необхідного рівня;
• забезпечує отримання планового фінансового результату за умов існуючої кон’юнктури ринку;
• передбачає превентивний контроль витрат і калькулювання цільової собівартості відповідно до вимог ринку. Іншими словами, передбачає постійне орієнтування на вимоги ринку та клієнтів, у тому числі до якості продукції та термінів її виготовлення;
• забезпечує максимізацію фінансового результату підприємства за рахунок максимізації ціни, за якої, однак, буде можлива реалізація запланованого обсягу продукції, а також за рахунок постійного зниження собівартості продукції, що випускається. Відповідно, успіх у кожному з напрямів забезпечує підприємству прибуток під час застосування цього управління витратами;
• забезпечує визначення цільових витрат для нових продуктів для того, щоб за певних ринкових умов досягти середньострокових та довгострокових фінансових результатів, заданих керівництвом підприємства;
• розгляд товару протягом усього його життєвого циклу як єдиного цілого;
• забезпечує контроль витрат ще стадії розробки продукції, коли вносити зміни набагато легше, ніж стадії виробництва. Це повною мірою відповідає сутності управління витратами: управлінський вплив здійснюється до того, як виникнуть відповідні витрати, тобто якщо величина витрат не задовольняє поставленій умові цільової собівартості, підприємство може її змінити шляхом корекції виробничих процедур до їх початку, що дозволяє ліквідувати непродуктивні витрати.

Недоліки методу таргет-костингу:

• потребує значного часу або серйозних інвестицій, які будуть потрібні для зниження собівартості до заданої межі. У ряді випадків це виявиться економічно невигідним. Іноді просто технічні можливості підприємства неможливо в необхідній мірі знизити витрати на виробництво виробу;
• висуває високі вимоги до надійності планових показників ціни та обсягу реалізації та передбачає постійне, цілеспрямоване та безперервне зниження витрат;
• залишає “за кадром” такі фактори, як якість продукції.