У сучасних умовах господарювання кожне підприємство наголошує на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації свого прибутку. Тому на перший план виходить питання управління оборотними коштами як основи виробничої діяльності. Для того, щоб досягти поставленої мети, необхідна чітко вибудована, обґрунтована та ефективна фінансова політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Наявність підприємства достатніх оборотних засобів є необхідною передумовою для його нормального функціонування в умовах сучасної ринкової економіки.
Зміст
Структура оборотних засобів
Оборотні кошти – це частина засобів виробництва, що повністю споживається протягом виробничого циклу, включають зазвичай матеріали, сировину, паливо, енергію, напівфабрикати, запчастини, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, що обчислюються в грошах. Вартість оборотних виробничих засобів визначається підсумовуванням їх окремих видів.
Основне місце у оборотних коштах займають кошти, авансовані у товарно-матеріальні цінності. До них відносяться виробничі запаси, товари та інші товарно-матеріальні цінності. Виробничі запаси включають сировину, основні матеріали та покупні напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети. До інших товарно-матеріальних цінностей відносяться вартість тари, палива, матеріалів для господарських потреб, пакувальних матеріалів.
Деяка частина оборотних засобів торгових підприємств може бути у розрахунках. Це заборгованість покупців за поставлені їм товари та послуги; заборгованість населення за товари та послуги, продані їм у кредит; суми за претензіями; різна дебіторська заборгованість (покупці за неоплаченими розрахунковими документами, розрахунки з відшкодування матеріальних збитків та інших.). Як правило, прострочена дебіторська заборгованість виникає внаслідок недотримання фінансової та платіжної дисципліни та слабкої роботи із збереження власності, що вимагає пильної уваги з боку працівників фінансового відділу.
Аналіз оборотних активів
Актуальність питання тому, що оборотні кошти є важливою складовою майна підприємства. Стан та ефективність їх використання – одна з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі та інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику щодо оборотних засобів, шукати нові джерела їхнього поповнення, вирішувати проблеми ефективності їх використання.
У системі заходів, вкладених у підвищення ефективності роботи підприємства міста і зміцнення його фінансового становища, важливе місце посідають питання оптимального використання оборотних средств. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-фінансової діяльності.
Першим кроком у системі управліннями оборотними коштами виступає їх структурний аналіз та динаміка, що дозволяє визначити тенденцію: збільшення або зменшення оборотних засобів та визначити оптимальний обсяг та структуру оборотних засобів. Адже правильність розміщення оборотних засобів має особливості як у окремих галузях, і на окремих підприємствах.
Наступним кроком є аналіз показників ефективності використання оборотних засобів, і навіть чинників, які впливають них. Не варто залишати поза увагою той факт, що саме завдяки нормуванню відбувається значна економія ресурсів, що призводить до зменшення витрат та ризиків. При управлінні необхідно приділити особливу увагу зовнішнім та внутрішнім факторам.
Якщо розглядати операційний цикл, то у своєму русі оборотні засоби послідовно проходять три стадії: заготівельну, виробничу та реалізаційну.
Заготівельна стадія — «гроші — виробничі запаси» — охоплює період, необхідний створення виробничих запасів. Оборотні кошти на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.
Виробнича стадія – «Виробничі запаси – готова продукція» – починається з отримання предметів праці і завершується відправкою готової продукції на склад підприємства. Оборотні кошти на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.
Стадія реалізації – “Готова продукція – гроші” – починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершується отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні кошти на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей. І лише після того, як товарна форма вартості
Вироблену продукцію перетвориться на грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виручки, що надійшла від реалізації продукції. При цьому у разі потреби на розширення оборотних коштів може бути спрямована частина одержаного прибутку.
І тут у наступних циклах братиме участь більший обсяг оборотних засобів. Важливо розуміти, що грошова форма, яку набувають обігові кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є і початковою стадією операційного циклу, а тому важливим напрямом підвищення ефективності використання обігових коштів є вдосконалення їхнього розподілу за стадіями кругообігу та зниження питомої ваги фондів обігу.
Оптимізація управління оборотними коштами
З метою оптимізації управління оборотними коштами на кожній окремо взятій стадії операційного циклу можна здійснити такі заходи:
- на стадії створення виробничих запасів:
- ліквідація наднормативних запасів матеріалів;
- удосконалення нормування;
- покращення організації постачання, у тому числі через встановлення чітких договірних умов та забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту;
- покращення організації складського господарства;
- на стадії виробництва:
- запровадження прогресивної техніки та технологій, зокрема безвідходних та маловідходних;
- розвиток стандартизації та уніфікації;
- удосконалення форм організації виробництва;
- удосконалення системи економічного стимулювання;
- стимулювання більш економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів;
- удосконалення використання основних фондів, насамперед, їх активної частини;
- на стадії реалізації готової продукції:
- раціональна організація збуту готової продукції;
- застосування прогресивних форм розрахунків;
- своєчасне оформлення документації та прискорення її руху;
- дотримання договірної та платіжної дисципліни.
Зазначені заходи дозволять прискорити оборотність оборотних коштів, що дозволить збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових вливань. Проте за сучасних умов господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питання стабільності свого функціонування та максимізації прибутку.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється у вигляді їх нормування. На процес нормування оборотних засобів впливає багато факторів. На підприємствах виробничої сфери до них відносяться:
- кількість постачальників;
- термін постачання;
- розмір транзитних партій;
- кількість найменувань матеріальних цінностей;
- форми розрахунків за матеріальні цінності;
- тривалість виробничого циклу;
- характер розподілу витрат протягом виробничого циклу;
- номенклатура продукції;
- кількість споживачів готової продукції, їхня віддаленість;
- призначення продукції, умови транспортування;
- форми розрахунків за відвантажену продукцію
Враховуючи досить широкий перелік факторів впливу, для вдосконалення процесу нормування можна запропонувати такі заходи:
- своєчасний облік усіх техніко-технологічних та організаційних змін;
- постійний перегляд і нормативів;
- автоматизація системи нормування.
Визначення джерела фінансування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи підприємства. За джерелами фінансування оборотні кошти поділяються на:
- власні;
- залучені;
- запозичені.
Недостатність джерел фінансування оборотних коштів призводить до поточних фінансових труднощів. А наявність зайвих джерел фінансування, навпаки, сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей.
Варто пам’ятати, що ефективність формування та використання оборотних коштів обумовлена певними особливостями управління їх основними структурними елементами: запасами, дебіторською заборгованістю та коштами.
Методи контролю запасів
Основними методами контролю запасів є:
- Нормування, що включає аналітичний, коефіцієнтний і прямий методи розрахунку оптимального рівня запасів;
- Контролює запаси, що передбачає використання методів АВС та ХУZ та методу економічно обґрунтування потреб.
Вибір того чи іншого методу проведення аналізу оборотних коштів на підприємстві дозволяє отримувати достовірну та об’єктивну інформацію про перебіг
справ цьому підприємстві.
Визначення величини оборотних засобів у вигляді аналітичного методу передбачає ґрунтовний аналіз фактичних запасів, корекцію їх величини та вилучення надлишків, якщо такі є на підприємстві.
Коефіцієнтний метод полягає у визначенні актуальності нормативів власних оборотних засобів початку розрахункового періоду, з урахуванням показників виробництва цього періоду.
Метод прямого розрахунку дозволяє визначити фактичну потребу підприємства запасів за певний період.
Метод економічно обґрунтованих потреб — це мінімізація сукупних операційних витрат із закупівлі та зберігання запасів для підприємства. Він дає можливість розрахувати витрати на зберігання запасів.
Метод ABC – Метод, що дозволяє класифікувати ресурси фірми за ступенем їхньої важливості. Цей аналіз є одним із методів раціоналізації та може застосовуватися у сфері діяльності будь-якого підприємства. У основі лежить принцип Парето — 20 % всіх товарів дають 80 % обороту. По відношенню до ABC-аналізу правило Парето може прозвучати так: надійний контроль 20% позицій дозволяє на 80% контролювати систему, запаси сировини і комплектуючих, або продуктовий ряд підприємства і т.п. Часто ABC-аналіз плутають з ABC-методом, розшифровуючи ABC як Activity Based Costing, що неправильно.
ABC-аналіз – аналіз товарних запасів шляхом розподілу на три категорії:
- А – найцінніші, 20% – асортименти (номенклатура); 80% – продажів
- В – проміжні, 30% – асортименти; 15% – продажів
- С – найменш цінні, 50% – асортименти; 5% – продажів
Особливість цього є те, що порівняно мала група запасів може мати найбільшу вартість.
Метод ХУZ полягає у поділі запасів залежно від попиту та точності прогнозування величини споживання товарів. Цей метод заснований на розподілі ресурсів підприємства на категорії:
- X – це стабільна величина споживання та висока точність прогнозу. Значення коефіцієнта варіації інтервалі від 0 до 10%.
- В — це вже певна величина споживання відповідно до факторів, які на них впливають. Значення коефіцієнта від 10 до 25%.
- Z – це низький рівень споживання товарів та невисока точність прогнозування. Значення коефіцієнта понад 20%.
Найбільш ефективним використанням методів виходить при об’єднанні АВС та ХУZ, тому що при їх зіставленні можна отримати цінні інструменти планування та контролю для системи постачання в цілому та управління запасами зокрема.
Для забезпечення постійної наявності оборотних засобів та платоспроможності підприємства дуже важливе значення має не лише їх обсяг, а й ефективність управління дебіторською заборгованістю.
