Валютне регулювання (Currency Regulation) – діяльність держави та уповноважених ним органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядку здійснення операцій з валютними цінностями.
Валютне регулювання є однією з найважливіших складових грошового ринку, формування та активний розвиток якого фактично почалося в Україні з 1992 р. На сьогоднішній день валютне регулювання розвивається динамічно, характеризується розгалуженою структурою, включаючи як біржовий, так і позабіржовий сегменти. За роки існування валютного регулювання в Україні розроблено законодавчу та нормативну базу, а також створено інституційні форми організації валютних відносин. Поглиблення економічних реформ, становлення фінансово-кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли становленню та зміцненню валютного регулювання України.
Фактично валютне регулювання було засноване у серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку України, яка згодом у липні 1993 р. була реформована в Українську міжбанківську валютну біржу.
Правові основи валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та на нього покладено виконання функцій щодо формування на підставі загальної економічної політики держави принципів та стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки та впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій.
Суб’єктами валютних відносин в Україні є юридичні та фізичні особи-резиденти та нерезиденти, уповноважені банки, біржі, інші фінансові установи, спеціальні органи валютного контролю та Національний банк України.
Складовими національної валютної системи є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи та обмеження, система валютного регулювання та контролю, міжнародна ліквідність країни, регламентація готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та позабіржового валютного регулювання, система розрахунків, ліцензування операцій із валютними цінностями тощо.
Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:
- організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;
- регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів; регламентація поточних операцій платіжного балансу;
- організація внутрішнього валютного ринку;
- регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;
- регулювання процесів освіти та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;
- встановлення режиму та обмежень на вивезення та ввезення з-за кордону валютних цінностей;
- забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок
Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:
- облікової політики, тобто управління обліковою ставкою Національного банку, яка поряд з іншими інструментами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів;
- девізної політики як валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти, що впливає курс національної грошової одиниці;
- диверсифікації валютних резервів, що дозволяє зменшити збитки від відносного знецінення тих чи інших валют та забезпечення вигідної структури резервних активів;
- отримання або надання кредитів та субсидій, що використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах;
- низки адміністративних заходів.
органами валютного контролю в Україні визначено:
- Національний банк України.
- Уповноважені банки
- Державна податкова адмiнiстрацiя України.
- Міністерство інфраструктури України
- Державна митна служба України
Залежно від своїх функцій, зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України – фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами та нерезидентами на території України. Міністерство інфраструктури України — за дотриманням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державна митна служба України – за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України, який крім функцій прямого контролю також здійснює:
- державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України та Основних засад грошово-кредитної політики на наступний (плановий) рік;
- складання платіжного балансу України;
- контроль за дотриманням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначення лімітів заборгованості у іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
- видачу у межах своєї компетенції обов’язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
- накопичення, зберігання та використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
- видачу ліцензій на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування;
- встановлення способів визначення та використання обмінних валютних курсів іноземних валют, виражених у валюті України;
- встановлення та погодження єдиних форм обліку, звітності та документації з валютних операцій, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
- публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
У сфері валютного контролю Національний банк України здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю. Метою валютного контролю є дотримання чинного валютного законодавства при здійсненні операцій з валютними цінностями, а саме: перевірка наявності необхідних ліцензій та дозволів, правил декларування валютних цінностей, дотримання банками нормативів валютної позиції, виконання зобов’язань з продажу валюти, обґрунтованості платежів, повноти обліку та звітності валютних операцій, правил вивезення та ввезення валютних цінностей, переказів валюти тощо.
Основними напрямками подальшого вдосконалення валютного регулювання як складової грошово-кредитної політики є:
- забезпечення стабільності гривні та достатнього рівня золотовалютних резервів;
- зниження рівня доларизації економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів;
- стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу;
- здійснення поточного регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;
- удосконалення структури внутрішнього валютного ринку;
- створення сприятливих умов інвестування в національну економіку.
