Державні регалії (англ. regalia від лат. regalis – належить королю) в середні віки – монопольне особисте право правителів на отримання певних доходів від деяких видів діяльності (карбування монети, гірничорудна справа, соляний промисел і т.п.), при цьому держава могла надавати привілеї – Виключне право – так званим відкупникам (наприклад, купцям Строгановим на солеваріння); нині – підприємства, що у віданні держави й які є джерелом доходів скарбниці. Промислові джерела доходу, якими держава користується, не допускаючи приватної конкуренції чи значно обмежуючи останню. Види державної регалії: казенні заводи, пошта, телеграф, гірська, монетна, винна, соляна, тютюнова.
Слово регалії вживається у двох значеннях: Regalia majora та Regalia minora. Терміном Regalia majora характеризуються «всі права, що випливають із природи держави і складають необхідну належність верховної влади, наприклад, право стягувати податки, творити суд та розправу тощо», або «окремі частини державної влади».
Під Regalia minora маються на увазі такі права приватноправового характеру, які випливають із сфери придбання приватними особами і беруться виключно до рук держави, причому зазвичай маються на увазі, тією чи іншою мірою, фіскальні завдання.
