Домашнє господарство (household) – одна з основних структурних одиниць економіки (держава, підприємства, домашні господарства), найважливіший суб’єкт ринкових відносин, може складатися з однієї чи кількох осіб. У системі національних рахунків, прийнятої ООН та низкою міжнародних організацій у 1993 р., домашнє господарство визначається як
«Невелика група людей, які проживають спільно на одній житловій площі, вносять свій дохід і багатство повністю або частково до загального фонду та спільно споживають деякі товари та послуги, головним чином житло та продукти харчування».
Домашнє господарство – це термін для позначення групи людей, які проживають спільно та мають загальні побутові витрати. Зазвичай, але не домашнє господарство включає людей, які є родичами або сусідами по дому. У той час як окрема людина є одержувачем доходів, домашнє господарство є тією одиницею, де приймається безліч рішень щодо споживчих витрат. Домогосподарство може складатися і з однієї людини, яка живе самостійно.
Нерідко домашнє господарство збігається за розмірами із сім’єю. Однак до складу домашнього господарства можуть входити і особи, які не є членами цієї сім’ї. У різних країнах склад домашнього господарства може відрізнятися залежно від традицій, освіти, культурних особливостей, клімату тощо. Слуги або інші працівники, що живуть на тій самій площі, що й господар, не вважаються членами домашнього господарства, оскільки в цьому випадку не виконується одна з вимог домашнього господарства: вони не можуть претендувати на частину ресурсів, що споживаються колективно. Умови проживання та продукти харчування, які вони споживають, не вважаються частиною споживання їх наймача.
Сектор домашнього господарства у національній економіці (сукупність домашніх господарств) постачає ринку економічні та трудові ресурси, попит куди пред’являють підприємства (фірми). Отримані домашнім господарством доходи застосовуються задоволення власних потреб індивідів, головним чином вигляді споживання товарів та послуг.
Сектор домашнього господарства також є найважливішим джерелом внутрішніх заощаджень. Під час упорядкування платіжних балансів враховується центр економічного інтересу домашнього господарства. Усі члени домашнього господарства мають бути резидентами цієї країни. Якщо ж центр економічного інтересу одного з членів домашнього господарства переміщується до іншої країни (наприклад, за відсутності більше року), він виключається зі складу домашнього господарства, що обстежується. Однак це не береться до уваги при врахуванні співробітників дипломатичних установ, військового персоналу, студентів, які перебувають за межами цієї країни, а також деяких інших категорій населення.
У системі фінансово-господарських відносин домогосподарства виступають у ролі:
- покупців товарів та послуг на ринку;
- працівників, які надають свій розумовий та фізичний потенціал підприємствам за відповідну винагороду (заробітну плату);
- інвесторів, що вкладають свої заощадження у різні види активів.
Як фірми, і держава похідні від домогосподарств. Адже фірми належать окремим людям, чи колективам людей, тобто. зрештою матеріальні та нематеріальні блага від функціонування фірм отримують саме домогосподарства. Також і держава створена людьми та для захисту інтересів громадян. Отже, саме домогосподарства є первинним елементом економічної системи.
Домашні господарства на етапі виступають однією з важливих суб’єктів економічної діяльності, від результатів якої залежить як добробут окремої господарської одиниці, а й усього населення. Поряд з комерційними підприємствами та державою, домашні господарства беруть участь у всіх мікро- та макрорегулюючих процесах.
Роль домашніх господарств у розвитку ринкових відносин визначається такими моментами:
- домогосподарства забезпечують необхідний рівень споживчого попиту, без якого неможливе функціонування ринкового механізму;
- заощадження домогосподарств є джерелом накопичень та інвестицій, що дуже важливо в умовах економіки, що розвивається;
- домогосподарства – це суб’єкти пропозиції на ринку факторів виробництва (підприємницької спроможності та праці);
- саме домашнє господарство – основа для формування виробництва та реалізації людського капіталу;
- можливість домогосподарств налагоджувати сімейний бізнес сприяє як зростанню особистого добробуту, а й розвитку ринкової економіки загалом.
Домашні господарства беруть безпосередню участь поряд з фірмами та державою, у русі ресурсів, доходів та товарів. Домогосподарства є власниками ресурсів, які у вигляді факторних послуг фірмам. Плата за ресурси служить матеріальною основою доходів домогосподарств та використовується для купівлі споживчих товарів та послуг, створених фірмами. Рух потоків ресурсів, коштів, а як і товарів та послуг здійснюється постійно. Причому грошові потоки рухаються у напрямі, протилежному руху ресурсів, товарів та послуг.
Отже, взаємозв’язок домогосподарств із фірмами та державою полягає в наступному:
- вони постачають фірмам та державі виробничі ресурси: трудові, природні, капітальні, підприємницькі можливості;
- пред’являють попит на споживчі товари та послуги, вироблені фірмами та державними підприємствами;
- поповнюють доходну частину державного бюджету у вигляді сплати податків та інших видів обов’язкових платежів;
- надають свої заощадження фірмам та державі для інвестування у виробництво.
В умовах ринкових відносин у трійці суб’єктів ринкової економіки – домашнє господарство, держава, фірма – саме домашньому господарству належить провідна роль. Через його мотиваційну економічну діяльність як через призму переломлюється вся система економічних відносин суспільства.
Саме тому сучасна вітчизняна економічна думка все частіше звертає свою увагу на домашнє господарство як на суб’єкт економічної діяльності, що надає безпосередньо вплив на економіку країни. Крім того, цей інтерес пояснюється так само усвідомленням недостатності підходу, що склався в соціально-економічних дослідженнях до домашнього господарства як до економічної одиниці, не дивлячись на те, що воно функціонує і розвивається вже протягом багатьох століть.
