Інвестиційний клімат — сукупність політичних, соціально-культурних, фінансово-економічних і правових умов, що склалися в будь-якій країні, що визначають якість підприємницької інфраструктури, ефективність інвестування та ступінь можливих ризиків при вкладенні капіталу.
Інвестиційний клімат визначається насамперед економічними факторами:
- природними умовами, зокрема запасами з корисними копалинами;
- рівнем кваліфікації та величиною середньої заробітної плати трудящих;
- станом економічної кон’юнктури;
- ємністю внутрішнього ринку та можливістю реалізації товарів на зовнішньому ринку;
- станом кредитної системи;
- рівнем оподаткування;
- розвитком виробничої та соціальної інфраструктури;
- політикою держави стосовно іноземного капіталу, наявністю закритих йому галузей і регіонів і пільгових умов інших галузях і регіонах.
Крім економічних чинників в оцінці інвестиційного клімату враховується політична ситуація у країні: політична стабільність, загроза великих соціальних конфліктів, стан злочинності та інших.
Роль інвестиційного клімату визначається селективністю інвестицій, що у свою чергу пов’язана з тим, що ринок капіталу практично завжди складається на користь продуцента – потреби у вільних фінансових ресурсах перевищують можливості їхнього накопичення. Капітал, як правило, спрямовується в зони високої прибутковості, сталої ліквідності та безпеки. У цьому інвестори передусім враховують ступінь можливих інвестиційних ризиків як можливість недосягнення чи неповного досягнення цілей вкладення.
Для визначення інвестиційних ризиків використовуються методи постадійної оцінки, розрахунку критичних точок, коригування параметрів, ймовірнісної оцінки, аналізу чутливості та ін.
До факторів, що сприяють припливу інвестицій (сприятливий інвестиційний клімат), відносяться:
- високий потенціал внутрішнього ринка;
- висока норма прибутку;
- низький рівень конкуренції;
- стабільна податкова система;
- низька вартість ресурсів (сировинних, трудових, фінансових);
- ефективна підтримка держави.
Чинники, що перешкоджають розвитку інвестиційної активності (несприятливий інвестиційний клімат), включають:
- політичну нестабільність у країні;
- соціальну напруженість (етнічні та релігійні заворушення, страйки, корупція, війни мафіозних структур, бюрократія, зниження рівня життя більшої частини суспільства);
- несприятливі макроекономічні показники (негативна динаміка економічного розвитку, високий рівень інфляції, ставки рефінансування, внутрішнього та зовнішнього боргів, дефіцит бюджету, дефіцит платіжного балансу);
- нерозвиненість законодавства, що регулює інвестиційну сферу та інвестиційну інфраструктуру в цілому;
- високі трансакційні витрати;
- несприятливу для виробника амортизаційну політику.
Особливе місце серед факторів інвестиційної привабливості займає правова стабільність, яка в законодавстві багатьох країн фіксується як застереження про незастосування протягом певного часу нововведених законодавчих актів, що обмежують права суб’єктів інвестиційної діяльності або погіршують умови їх діяльності стосовно умов, що існували на початковий період.
Можливості залучення іноземних інвестицій об’єктивно пов’язані з інвестиційним кліматом у країні, суб’єктивно – з інвестиційним іміджем, що складається під впливом як реальних процесів розвитку підприємництва, а й що проводяться у країні і міжнародної арені цільових акцій заохочення чи обмеження припливу іноземних інвестицій.
Інвестиційний клімат регулюється державою шляхом:
- розвитку ресурсного потенціалу, ринкової інфраструктури, нормативно-правової бази;
- вживання спеціальних заходів державної підтримки та захисту інвесторів (гарантії, субсидії, податкові пільги та ін.).
Розроблено методи кількісної оцінки якості інвестиційного клімату. Для країн з нестабільною (перехідною) економікою та країн, що розвиваються, використовується, зокрема, метод «Бері-індексу» (BERI — Business Environment Risk Intelligence SA) – синтетичного показника, що є сумою балів експертних оцінок індикативних факторів, що визначають окремі сторони інвестиційного клімату. За результатами розрахунків здійснюється ранжування країн, що враховується під час прийняття інвестиційних решений.
