Збалансованість бюджету — одне із основних принципів формування та виконання бюджету, що у кількісному відповідності (рівновазі) бюджетних витрат джерелам їх фінансування, тобто. збалансованість бюджету – це паритетне співвідношення між видатковими та прибутковими статтями бюджету.
Цей принцип навіть за наявності дефіциту бюджету дозволяє досягти рівності (балансу) між сумарною величиною бюджетних надходжень (доходів бюджету та джерел покриття дефіциту) та обсягом вироблених витрат. Відсутність бюджетної рівноваги породжує незбалансованість. Якщо витрати перевищують бюджетні надходження, бюджет у принципі не здійснимо — незбалансований бюджет явно нереальний, незбалансованість робить його фіктивним. Складання бюджету з профіцитом також небажано, оскільки пов’язане із завищеним навантаженням на економіку та зниженням загальної ефективності використання бюджетних коштів. Звідси збалансованість бюджету — обов’язкова вимога до складання та затвердження бюджету.
Збалансованість бюджету має забезпечити нормальне функціонування органів влади всіх рівнів. Незбалансованість навіть невеликої частини бюджетів веде до затримки фінансування державних та муніципальних замовлень, до збоїв у системі кошторисно-бюджетного фінансування, породжуючи неплатежі у народному господарстві країни. Саме тому збалансованість бюджету особливо важлива для пострадянських країн, де фінансове становище у період проведення реформ характеризувалося гострою нестачею бюджетних ресурсів через кризовий стан економіки.
Найкращий варіант забезпечення збалансованості бюджету – розробка бездефіцитного бюджету, у якому обсяг видатків, включаючи витрати обслуговування і погашення державного (муніципального) боргу, вбирається у величини доходів. Якщо ж уникнути дефіциту бюджету не вдається, навіть вичерпавши цілком звичайні джерела фінансування, то збалансованості бюджету доводиться вдаватися до різних форм запозичень, що вимагає мінімізації розмірів дефіциту бюджету усім стадіях бюджетного процесу.
Збалансованість бюджету досягається різними методами; одні їх застосовуються для формування бюджету; інші – при його виконанні. До методів збалансованості бюджету, які широко використовуються в практиці бюджетного планування, відносяться:
- лімітування бюджетних видатків з урахуванням економічних можливостей суспільства та обсягу централізованих доходів;
- удосконалення механізму розподілу доходів між бюджетами різних рівнів, адекватного розподілу видаткових повноважень між ними;
- виявлення та мобілізація резервів зростання бюджетних доходів;
- побудова ефективної системи бюджетного регулювання та надання фінансової допомоги у сфері міжбюджетних відносин;
- планування напрямів бюджетних витрат, що позитивно впливають на зростання доходів і одночасно забезпечують рішення соціально-економічних завдань, що стоять перед суспільством, при мінімальних витратах і з максимальним ефектом;
- скорочення масштабів державного сектора економіки на основі розумної приватизації державної власності;
- жорстка економія витрат шляхом виключення зі складу зайвих витрат, не обумовлена крайньої необхідністю;
- використання найефективніших форм бюджетних запозичень, здатних забезпечити реальні надходження коштів із фінансових ринків.
У ході виконання бюджету збалансованість досягається за допомогою:
- запровадження процедури санкціонування бюджетних видатків;
- суворого дотримання встановлених лімітів бюджетних зобов’язань, орієнтованих на доходи, що реально надходять;
- визначення оптимальних термінів здійснення видатків;
- використання механізму скорочення та блокування видатків бюджету;
- вдосконалення системи бюджетного фінансування на основі поступового припинення дотування підприємств та запровадження повної майнової відповідальності економічних суб’єктів за виконання взятих зобов’язань перед державою та партнерами;
- мобілізації додаткових резервів зростання бюджетних доходів;
- послідовного проведення фінансового контролю за цільовим, економним та ефективним витрачанням бюджетних коштів;
- надання фінансової допомоги, у різних її формах іншими бюджетами;
- використання бюджетних резервів тощо.
У колишньому СРСР, бюджетна система якого будувалася на принципах єдності та централізму, за збалансованість бюджету відповідав безпосередньо союзний центр. Такий порядок досягнення збалансованості бюджету був чреватий суб’єктивізмом, культивував утримування органів влади середнього та низового рівнів. У міру вдосконалення державного устрою пострадянських країн розбудовувалась і бюджетна система цих країн; основними принципами її побудови поряд з іншими стали самостійність кожного бюджету та відповідальність за збалансованість бюджету того органу влади, у розпорядженні якого знаходиться відповідний бюджет.
Законодавче закріплення принципу збалансованості бюджету у другій половині XX ст. сталося у багатьох країнах світу. Зокрема, у США конституції низки штатів містять пряму вимогу про неприпустимість видатків, що перевищують надходження до бюджету; законодавство Франції забороняє розглядати проекти місцевих бюджетів, якщо вони складені із дефіцитом.
На стадії складання проектів бюджетів реалізація принципу збалансованості бюджету забезпечується завдяки повному та послідовному дотриманню іншого принципу — загального (сукупного) покриття видатків бюджету, причому цей принцип повинен дотримуватися при плануванні не тільки річних призначень бюджету, а й за внутрішньорічного (поквартального, помісячного) розподілу бюджетних. доходів та витрат.
На стадії виконання бюджету додатковими факторами, що впливають на збалансованість бюджету, виступають, з одного боку, методи оперативного регулювання бюджетних потоків, що дозволяють з найбільшою ефективністю маневрувати бюджетними коштами, а з іншого — механізм скорочення бюджетних видатків та бюджетні резерви, використовуючи які виконавчий орган влади здійснює фінансування несподіваних витрат, що раптово виникли.
В даний час збалансованість бюджету має забезпечуватися на кожному рівні управління зусиллями та професійною майстерністю працівників відповідного органу влади. Велике значення за цих умов набувають стійкість бюджету та відповідальність фінансового органу за її забезпечення.
