Стандарти кредитування (crediting standards) – нормативно-технічний документ, який регламентує ті чи інші кредитні функції у межах проведення відповідних операцій, яким керуються працівники кредитної організації, здійснюючи розроблену кредитну політику.
Стандарти кредитування відображають:
- порядок збору та аналізу необхідної та достатньої фінансової та іншої інформації;
- вимоги до забезпечення, гарантій та поруки за наданими кредитами;
- нормативні та адміністративні правила та стандарти організації кредитного процесу та функції підрозділів кредитної організації, що забезпечують його ефективність;
- порядок аналізу кредито- та платоспроможності позичальника та рівня кредитного ризику для фінансової установи;
- вимоги до оформлення документації;
- правила надання нетрадиційних видів кредитів
Зразки стандартних документів (кредитний договір, договір про заставу, договір поруки та ін) можуть бути розроблені як для всієї банківської системи, так і для конкретної кредитної установи.
Стандарти кредитування повинні включати:
- опис системи кредитних повноважень, що у банку;
- перелік видів позичок, надання яких вважається бажаним для фінансової установи, а також опис небажаних кредитів;
- перелік бажаних та нерекомендованих ринкових сегментів для банку;
- правила та порядок надання кредитів працівникам кредитної організації, її акціонерам та іншим інсайдерам;
- процедури стягнення простроченої заборгованості, овердрафту тощо.
Наявність єдиного стандарту кредитування не тільки дозволяє банкам стандартизувати свою роботу з позичальниками і чіткіше вибудувати бізнес-процеси в собі, але й допомагає їм класифікувати таких позичальників залежно від розміру, виду діяльності та цілей кредитування, більш виважено та уважно аналізувати ризики кредитування позичальників без додаткових трудовитрат.
Стандарти кредитування спрощують для підприємців процес прогнозування розвитку власного бізнесу, оскільки у них з’являється набагато більша ясність щодо можливостей залучення стороннього фінансування.
