Вартість оцінки (appraisal value) – вартість, що виражає корисність об’єкта оцінки для його сьогодення та майбутнього власників, що визначається з урахуванням тимчасового періоду, витрат та ризиків, пов’язаних із її отриманням.
У процесі оцінки об’єктів в залежності від поставленої мети розраховують такі види вартості: ринкову, нормативну, розрахункову, балансову, залишкову, ліквідаційну, інвестиційну, страхову, митну, заставну.
Ринкова вартість — найімовірніша ціна продажу об’єкта на відкритому, масовому та конкурентному ринку, з якою згодні і продавець, і покупець, не схильні до жодного тиску і добре обізнані про всі факти, що мають відношення до купівлі. Залежно від ступеня розвитку ринкових відносин розрізняють обґрунтовану ринкову вартість та частково ринкову. Обґрунтована ринкова вартість – ціна, характерна для оцінюваного виду майна на відкритому, масовому та конкурентному ринку, у випадках, пов’язаних із відчуженням та передачею прав власності. Якщо об’єкти не звертаються на відкритому, масовому та конкурентному ринку, оцінюють частково ринкову вартість – Через аналог і витрати або на основі обмеженої ринкової інформації. На практиці ціни конкретних угод відрізняються від їхньої ринкової вартості під впливом:
- особливих умов фінансування;
- змушуючих причин купівлі-продажу;
- недостатню поінформованість сторін;
- деформації ринку тощо.
Нормативна розрахункова вартість – вартість, що розраховується за методиками та нормативами, затвердженими відповідними органами управління.
Балансова вартість – Витрати на будівництво або придбання елемента власних основних засобів підприємства та іншого майна, що значиться на його балансі. Поділяється на початкову, відновлювальну та залишкову. Первісна вартість фіксується в облікових документах на момент введення об’єкта в експлуатацію. Вона не відображає змін, що відбуваються у цінах, податках, курсах валют (вартості робіт та послуг), тому може бути перерахована на вартість відтворення на певну дату. Вартість переоцінених таким чином об’єктів далі обчислюють за відновлювальної вартостіяка визначається з використанням ринкових цін, аналогів. Залишкова вартість — вартість, яку отримуємо віднімання суми зносу з первісної або відновлювальної вартості. Така вартість може мати ринковий характер, якщо розраховується за цінами вторинного ринку.
Ліквідаційна вартість — вартість майна підприємства, яке за його ліквідації внаслідок банкрутства чи недоцільності збереження як єдиного цілого, після завершення поточних угод, стягнення дебіторської заборгованості, задоволення кредиторів може бути розподілено між власниками або акціонерами залежно від їх часток.
Інвестиційна вартість – вартість оцінюваної власності, якщо її розглядати як інвестиційний внесок у будь-який інвестиційний проект. На відміну від ринкової вартості, що передбачає наявність “типового” покупця або “типового” інвестора, інвестиційна вартість визначається потребами та характеристиками конкретної особи. Інвестиційна вартість пов’язана з поточною вартістю майбутніх потоків доходів, які отримують від використання власності. Для інвестора важливі такі фактори, як ризик, масштаби та вартість фінансування, майбутнє підвищення чи зниження вартості об’єктів, наслідки оподаткування. До оцінки інвестиційної вартості звертаються при реорганізаційних заходах та обґрунтуванні інвестиційних проектів.
Страхова вартість – вартість об’єкта, що визначається для цілей страхування та відображається у страховому договорі. Вона розраховується поелементно, що необхідне оцінки страхового відшкодування.
Митна вартість — вартість об’єктів, що імпортуються, використовувана для нарахування мита, зборів та інших митних платежів, а також для визначення штрафів та інших санкцій за митні правопорушення та для ведення митної статистики.
Заставна вартість – Вартість об’єкта, яку кредитор сподівається отримати від продажу на ринку даного об’єкта у разі неплатоспроможності позичальника. Ця вартість, як правило, нижча за ринкову, оскільки крім вартості продажу сюди включаються витрати з реалізації та плата за ризик.
