Уніфіковані правила щодо інкасо (Uniform Rules for Collections) — розроблені Міжнародною торговою палатою (Париж) рекомендації щодо застосування інкасової форми у міжнародних розрахунках.
Вперше Уніфіковані правила з інкасо опубліковані в 1936 р. Уніфіковані правила з інкасо витримали кілька редакцій. Остання редакція – видання Міжнародної торгової палати № 522, редакція 1995 року.
Уніфіковані правила по інкасо правила застосовуються, якщо сторони за контрактом включили їх у договір.
Відповідно до Уніфікованих правил інкасо — це операція банків за отриманими документами для того, щоб:
- отримати акцепт та/або платіж;
- видати комерційні документи проти акценту та/або проти платежу;
- видати документи інших умовах.
При цьому документи бувають двох типів:
- Фінансові документи – переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або подібні документи, які використовуються для забезпечення платежу грошима.
- Комерційні документи — рахунки, відвантажувальні документи, документи на право власності тощо, які є фінансовими.
Уніфіковані правила щодо інкасо розрізняють два види інкасо: чисте інкасо та документарне інкасо. Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів, що не супроводжується комерційними документами. Документарне інкасо — це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише комерційних документів (детальніше див. Інкасо).
Уніфіковані правила щодо інкасо
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА ПАЛАТА
МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА З ІНКАСО*
(РЕДАКЦІЯ 1995 РОКУ)
——————
* Набули чинності з 1 січня 1996 року.
ВСТУП
Міжнародна торгова палата (МТП) покликана сприяти створенню сприятливих умов міжнародної торгівлі, тому одне з ключових завдань її полягає у проведенні огляду міжнародної торгової практики у різних регіонах.
У зв’язку з цим МТП у березні 1993 року переглянула Уніфіковані правила з інкасо і в результаті великої роботи склала проект нових правил, який потім був переданий міжнародним експертам із приватного сектору, які працювали в комісіях МТП понад два роки.
Перегляд стосувався змін у процедурі інкасування, технології, а також у законах та правилах як національних, так і міжнародних.
Національні комітети та експерти від усіх частин світу взяли активну участь в обговоренні переглянутих правил та зробили низку цінних пропозицій.
Переглянуті правила та їх одностайне схвалення членами Комісії з банківської техніки та практики (Банківської комісії), в якій широко представлено міжнародне співтовариство, є для нас усіх джерелом гордості, а широкі та плідні міжнародні консультації, що передували цій роботі, є «пробірним тавром» МТП.
Жан-Шарль Роуе,
Генеральний секретар МТП
ПЕРЕДМОВА
Відповідно до політики МТП залишатися на рівні змін у міжнародній торгівлі Банківська комісія МТП у березні 1993 року ухвалила рішення про перегляд Уніфікованих правил щодо інкасо, тоді ж ця робота була доручена Робочій групі МТП.
Переглянуті правила, що набрали чинності з 1 січня 1996 року, замінили Уніфіковані правила щодо інкасо, публікація МТП N 322, що діяли з 1979 року. Випущено окрему нову публікацію МТП N 550, яка містить докладний коментар на базі відповідних дискусій, що мали місце у процесі перегляду. Коментар, завдання якого служити керівництвом з практичних спірних питань та забезпечувати розуміння у Робочій групі, у жодному разі не замінює правила.
Мета Робочої групи – вивчити зміни у міжнародних процедурах інкасування, технології, а також як національні, так і міжнародні закони та розпорядження починаючи з 1979 року.
Додатково було проаналізовано текст та мову Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів (публікація N 500), щоб досягти необхідного рівня гармонізації у процесі перегляду.
Під час цієї роботи протягом останніх більш ніж двох років Робоча група проаналізувала близько 2500 коментарів із більш ніж 30 країн. У певних випадках, таких, як розгляд питань, що стосуються електронного обміну даними, Робоча група розуміла, що правові невизначеності перешкоджають будь-яким спробам розробити правила, що регулюють цей аспект.
Віддаючи належне практиці, що склалася, і вимогам в окремих країнах, проте Робочою групою було визнано нерозсудливим створювати правила, що узаконюють таку практику та вимоги, оскільки вони не могли бути прийнятними для решти міжнародної спільноти.
При розгляді широкого кола різних точок зору та коментарів Робоча група зазнавала певних труднощів в оцінці більшості з них, і коли висловлювалися конфліктуючі точки зору, вона приймала точку зору, що більш збігається з міжнародною практикою.
Робоча група для досягнення своєї мети не намагалася внести зміну заради самої зміни і часто залишала текст старих правил. Зміни були зроблені тільки для відображення альтернативної практики та вимог та вирішення труднощів, з якими стикалися на практиці.
Робоча група висловлює щиру подяку національним комітетам МТП та членам Банківської комісії за їх корисні та конструктивні коментарі та за постійну участь у цьому перегляді.
Нижче я вказую членів Робочої групи:
Джунейд М.Баджунейд — Помічник менеджера з торгівлі, «Національний комерційний банк», Джидда
Карло Ді Нінні — Департамент документарних кредитів, «Асоціація Банкаріа
Італіяна», Рим
Стефан Дражчик – Колишній керівник відділення Міжнародної торгової палати, Париж
Бернд Хоффманн – Директор «Трінкаус і Беркхард КгаА», Дюссельдорф
Роб Ф.Лантінг – Старший менеджер Департаменту документарної торгівлі «ІНГ бенк», Амстердам
Петер Оствальд – Віце-президент Торгово-фінансового департаменту “Нордбанкен”, Гетеборг
Пол С.Руссо – Віце-президент Ради з міжнародної банківської справи США,
Нью-Йорк
Сіа Че-Гонг — Віце-президент з чеків та перекладів «Оверсііз Юніон Бенк Лтд»,
Сінгапур
Карлос Велес-Родрігес – Керівник відділення Між народної торгової палати, Париж
Перелічені члени Робочої групи висловили задоволення роботою свого керівництва.
Як голова я висловлюю свою глибоку вдячність національному комітету МТП, Банківській комісії та членам Робочої групи. Тільки завдяки їхнім знанням і витраченим зусиллям і часу цей перегляд був успішно завершений. Я також хотів би передати подяку МТП за її ставлення до цієї роботи.
І.ВІКРЕМЕРАТНЕ АСИБ ЛАКШМАН
Голова Робочої групи МТП з інкасо
А. Загальні положення та визначення
Стаття 1
Застосування УПІ (Уніфікованих правил щодо інкасо) N 522
а) Уніфіковані правила щодо інкасо, редакція 1995 року, МТП, публікація N 522, будуть застосовуватися до всіх інкасо, як це визначено у Статті 2, коли посилання на ці Правила включено до тексту «інкасових інструкцій», про які йдеться у Статті 4, і будуть обов’язковими для всіх згадуваних там сторін, якщо інше не обумовлено спеціально або якщо інше не міститься у положеннях національного, державного чи місцевого законодавства та/або регулювання, від яких не можна відступити.
b) Банки не зобов’язані виконувати ні інкасове доручення, ні інкасові інструкції, ні будь-які інші дії, що випливають із цих інструкцій.
c) Якщо банк з будь-яких причин вирішить не виконувати інкасове доручення або пов’язані з ним інструкції, він повинен сповістити про це сторону, від якої отримано інкасо або інструкції, без затримки через телекомунікаційний зв’язок або, якщо це неможливо, іншим прискореним способом.
Стаття 2
Визначення інкасо
Для цілей цих статей:
а) “Інкассо” означає операції, що здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій з документами, визначеними у пункті (b) Статті 2, з метою:
i. отримання платежу та/або акцепту
або
ii. передачі документів проти платежу та/або
проти акцепту,
або
iii. передачі документів інших умовах.
b) “Документи” означають фінансові документи та/або комерційні документи:
i. «фінансові документи» — переказні векселі, прості векселі, чеки чи інші подібні документи, що використовуються отримання платежу грошима;
ii. “комерційні документи” – рахунки, транспортні документи, товаророзпорядчі документи або інші подібні документи, або будь-які інші документи, що не є фінансовими документами.
c) “Чисте інкасо” – інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.
d) “Документарне інкасо” означає інкасо:
i. фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами;
ii. комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами.
Стаття 3
Сторони в інкасо
a) Для цих статей «сторонами в інкасо» є:
i. «принципал»* – сторона, яка доручає банку операцію з інкасування;
—————
* За цивільним правом Російської Федерації використовується термін «довіритель».
ii. “банк-ремітент” – банк, якому принципал доручає операцію з інкасування;
iii. “інкасуючий банк” – будь-який банк, крім банку-ремітента, що бере участь в операції з інкасування;
iv. «що представляє банк» — інкасуючий банк, який здійснює подання платнику.
b) «Платник» – особа, якій має бути зроблено подання відповідно до інкасового доручення.
В. Форма та структура інкасових доручень
Стаття 4
Інструкції інкасового доручення
a) i. Усі документи, що направляються для інкасації, повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, у якому зазначається, що дане інкасо підпорядковується Уніфікованим правилам щодо інкасо, публікація N 522, та містяться точні та повні інструкції. Банкам дозволено діяти лише відповідно до таких інкасових інструкцій та цих Правил.
ii. Банки не повинні досліджувати документи для того, щоб знайти необхідні інструкції.
iii. Якщо інкасові інструкції не містять інших вказівок, банки не беруть до уваги інструкції, отримані від будь-якої сторони/банку, іншого, ніж сторона/банк, від якого вони отримали інкасове доручення.
b) Інкасове доручення обов’язково має містити такі дані.
i. Дані про банк, від якого отримано інкасове доручення, включаючи його повне найменування, адресу (поштову та СВІФТ), номер телекса, телефону, факсу та номер для посилань (reference).
ii. Відомості про принцип, включаючи повне його найменування, поштову адресу, а також, якщо необхідно, номери телексу, телефону та факсу.
iii. Відомості про платника, включаючи його повне найменування, поштову адресу або місце, в якому має бути зроблено подання, а також, якщо необхідно, номери телексу, телефону та факсу.
iv. Відомості про банк, що є, якщо такі є, включаючи повне його найменування, поштову адресу і, якщо необхідно, номери телекса, телефону і факсу.
v. Сума(и) та валюта(и), що підлягають інкасації.
vi. Перелік доданих документів із зазначенням кількості аркушів кожного документа.
vii. a. Терміни та умови отримання платежу та/або акцепту.
Ь. Умови передачі документів проти:
1) платежу та/або акцепту,
2) інші умови.
Сторона, яка готує інкасові інструкції, зобов’язана забезпечити, щоб умови передачі документів були сформульовані ясно та недвозначно, інакше банки не несуть відповідальності за можливі наслідки.
viii. Щодо витрат, що підлягають стягненню, вказується, чи допускається відмова від їхньої оплати чи ні.
ix. Щодо відсотків, що підлягають інкасації, якщо такі мають місце, вказується, чи допускається відмова від їхньої оплати чи ні, включаючи:
а. розмір відсотків;
Ь. процентний період;
с. підставу для розрахунку (наприклад, 360 або 365 днів на рік).
х. Метод платежу та форма платіжного сповіщення.
xi. Інструкції на випадок неплатежу, неакцепту та/або незгоди з іншими умовами.
c) i. Інкасові інструкції мають містити повну адресу платника чи домициль, тобто. вказівку місця, у якому має бути зроблено подання. Якщо адреса неповна або неправильна, інкасуючий банк може без будь-якої відповідальності з його боку спробувати встановити належну адресу.
ii. Інкасуючий банк не несе відповідальності за затримку через вказівку в інкасових інструкціях неповної/неточної адреси платника.
С. Форма уявлення
Стаття 5
Подання
a) Для цілей цих статей подання — це процедура, коли банк, що представляє, передає платнику документи відповідно до отриманих інструкцій.
b) В інкасових інструкціях повинен бути точно вказаний період часу для здійснення платником будь-якої дії.
Такі висловлювання, як «перший», «терміновий», «негайний» та подібні до них, не повинні використовуватися у зв’язку з поданням або зазначенням на період часу, протягом якого документи підлягають прийняттю, або для будь-яких інших дій платника.
Якщо такі терміни використані, банки нічого очікувати брати до уваги.
c) Документи повинні бути подані платнику у тому вигляді, як вони були отримані, за винятком того, що банки уповноважені наклеїти необхідні марки за рахунок сторони, від якої документи отримані на інкасо, якщо в інкасо не міститься інших інструкцій, та проставити необхідні індосаменти ( передавальні написи) або проставити штампи або інші ідентифікуючі позначки або знаки, які зазвичай вживаються або спеціально потрібні для інкасової операції.
d) Для виконання інструкцій принципала банк-ремітент використовуватиме банк, зазначений принципалом, як інкасуючий. За відсутності такої вказівки банк-ремітент може звернутися до будь-якого банку на свій вибір або вибір іншого банку в країні платежу або акцепту або в країні, де мають бути виконані інші умови.
e) Документи та інкасове доручення можуть бути надіслані банком-ремітентом безпосередньо інкасуючому банку або через інший банк.
f) Якщо банк-ремітент не вказує будь-який конкретний банк як банк, що представляє, інкасуючий банк може використовувати для цих цілей будь-який банк на свій вибір.
Стаття 6
Подання/акцепт
У разі, якщо документи підлягають оплаті по пред’явленні, банк, що представляє, повинен зробити подання до платежу без затримки. У разі, якщо документи підлягають оплаті в строк інший, ніж по пред’явленні, банк, що представляє, повинен, коли запитаний акцепт, зробити подання їх до акцепту без затримки, а якщо потрібен платіж, зробити подання до платежу не пізніше ніж у день настання відповідного терміну платежу.
Стаття 7
Передача комерційних документів
Документи проти акцепту (Д/А)
та Документи проти платежу (Д/П)
a) В інкасо не повинні утримуватися одночасно вексель з відстроченою датою платежу та інструкції, згідно з якими комерційні документи підлягають передачі проти платежу.
b) Якщо інкасо містить вексель з відстроченою датою платежу, в інкасових інструкціях має бути зазначено, чи комерційні документи підлягають видачі проти акцепту (Д/А) або проти платежу (Д/П).
За відсутності таких вказівок комерційні документи будуть передані лише проти платежу, і інкасуючий банк не нестиме відповідальності за будь-які наслідки, що випливають через затримку в передачі документів.
c) Якщо інкасо містить вексель з відстроченою датою платежу, а інкасові інструкції передбачають видачу комерційних документів проти платежу, документи будуть видані лише проти такого платежу, і банк, який інкасує, не нестиме відповідальності за наслідки, що випливають через затримку в передачі документів.
Стаття 8
Створення нових документів
Якщо банк-ремітент дає інструкції інкасуючому банку або платнику створити документи (прості або переказні векселі, довірчі розписки, гарантії або інші документи), які не включені до інкасо, банк-ремітент повинен передати форму та текст такого документа, інакше банк не буде нести. відповідальності за форму та текст будь-якого такого документа, поданого інкасуючим банком та/або платником.
D. ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9
Добросовісність
та розумна обачність
Банки діятимуть сумлінно та виявлятимуть розумну обачність.
Стаття 10
Документи та товар/послуги/виконання
a) Товар не повинен надсилатися безпосередньо на адресу банку або в його розпорядження або його наказ без попередньої на те згоди з боку цього банку.
У тому випадку, якщо товар таки відправлений безпосередньо на адресу банку або в його розпорядження або його наказ для передачі платнику проти платежу або акцепту або на інших умовах без попередньої згоди з боку цього банку, такий банк не матиме жодних зобов’язань щодо передачі цього товару, що залишається на ризик та відповідальність сторони, що відправила товар.
b) Банки не зобов’язані вживати будь-яких дій щодо товару по документарному інкасо, включаючи його складування та страхування, навіть якщо на те дано спеціальні інструкції. Банки будуть робити такі дії лише тоді й у тих межах, на які вони дали згоду у кожному окремому випадку. Незалежно від положень Статті 1 (с) це правило застосовується і тоді, коли інкасуючий банк не надсилає про це спеціального повідомлення.
c) Проте, якщо банки вживають дій для захисту товару незалежно від того, чи є відповідні інструкції чи ні, вони не несуть жодних зобов’язань чи відповідальності за долю та/або стан товару, та/або дії, та/або упущення з боку третіх осіб, яким доручено зберігання та/або захист товару. Проте інкасуючий банк повинен сповістити без затримки банк, від якого отримано інкасове доручення про вчинення таких дій.
d) Будь-які комісії та/або витрати, понесені банками у зв’язку з вжитими ними заходами захисту товару, повинні бути віднесені за рахунок сторони, від якої отримано інкасо.
e) i. Незалежно від положення Статті 10(а), якщо товар відправлений у розпорядження або наказу інкасуючого банку, платник зробив по інкасо платіж, акцепт або виконав інші умови, що містяться в інкасо, і інкасуючий банк готовий передати товар, вважається, що банк-ремітент уповноважив інкасуючий банк таким чином.
ii. Якщо інкасуючий банк відповідно до інструкцій банку-ремітента або положень Статті 10(е) передасть товар, банк-ремітент відшкодує такому інкасуючому банку всі завдані ним збитки та витрати.
Стаття 11
Звільнення від відповідальності
за дії інструктованої сторони
a) Банки, які користуються послугами іншого банку або інших банків для виконання інструкцій принципала, роблять це за рахунок ризику такого принципала.
b) Банки не несуть жодної відповідальності, якщо інструкції, які вони передали, не були виконані, навіть якщо вони самі виявили ініціативу у виборі іншого банку (банків).
c) Сторона, яка інструктує іншу сторону виконати відповідні дії, зобов’язана надати останній відшкодування за всіма зобов’язаннями, що покладаються на іноземні закони та звичаї.
Стаття 12
Звільнення від відповідальності
за отриманими документами
a) Банки повинні визначити, що отримані документи відповідають тому переліку, який подано в інкасовому дорученні, і сповістити за допомогою телекомунікаційних засобів або, якщо це неможливо, іншим прискореним способом, без затримки сторону, від якої отримано інкасове доручення, про відсутність будь-яких документів або про їхню невідповідність перерахованим в інкасовому дорученні.
Банки не мають жодних інших зобов’язань щодо цього.
b) Якщо документи не відповідають перерахованим, банк-ремітент повинен бути звільнений від суперечок щодо типу та кількості документів, отриманих банком, що інкасує.
c) За умови дотримання положень Статті 5(с) та Статті 12(а) та (і) банки будуть подавати документи так, як вони отримані, без подальшої перевірки.
Стаття 13
Звільнення від відповідальності
за дійсність документів
Банки не несуть відповідальності за форму, достатність, точність, справжність, підробку або правову силу будь-якого документа(ів), або за загальні та/або приватні умови, що містяться в самому(их) документі(ах) або внесені до нього(них); вони також не несуть відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, умови, упаковку, поставку, цінність або наявність товару, представленого будь-яким(ими) документом(ами), або за сумлінність чи дії та/або упущення, платоспроможність, виконання або репутацію відправників, перевізників, експедиторів, одержувачів або страховиків товару, або іншої особи.
Стаття 14
Звільнення від відповідальності за затримку, втрату в дорозі та переклад з однієї мови на іншу
a) Банки не несуть відповідальності за наслідки, спричинені затримкою та/або втратою в дорозі повідомлень, листів або документів, або за затримку, спотворення або іншу помилку(и) при передачі телекомунікаційних повідомлень або за помилку(и) у перекладі та /або тлумачення технічних термінів.
b) Банки не несуть відповідальності за затримку, викликану необхідністю домогтися роз’яснення отриманих інструкцій.
Стаття 15
Форс-мажор (обставини непереборної сили)
Банки не несуть жодних зобов’язань або відповідальності за наслідки, що випливають із призупинення їх діяльності внаслідок стихійного лиха, бунтів, громадянських заворушень, воєн чи інших причин, що знаходяться поза їхнім контролем, або страйків та локаутів.
E. Оплата
Стаття 16
Платіж без затримки
a) Інкасовані суми (за мінусом витрат та/або дисбурсментських та/або додаткових витрат) мають бути без затримки передані стороні, від якої було отримано інкасове доручення, відповідно до умов цього інкасового доручення.
b) Незалежно від положень Статті 1(с), якщо не погоджено інше, інкасуючий банк здійснить платіж інкасованої суми лише на користь банку-ремітента.
Стаття 17
Платіж у місцевій валюті
У тому випадку, коли документи підлягають оплаті у валюті країни платежу (місцевій валюті), банк, що представляє, повинен, якщо інше не обумовлено в інкасовому дорученні, передати документи платнику проти платежу в місцевій валюті, тільки якщо такою валютою можна негайно розпорядитися способом, зазначеним у інкасовому доручення.
Стаття 18
Платіж в іноземній валюті
У тому випадку, коли документи підлягають оплаті у валюті, іншій, ніж валюта країни платежу (іноземній валюті), банк, що представляє, повинен, якщо інше не обумовлено в інкасовому дорученні, передати документи платнику проти платежу в обумовленій іноземній валюті, тільки якщо така іноземна валюта може бути негайно переведена відповідно до інструкцій, даних в інкасовому дорученні.
Стаття 19
Часткові платежі
a) Щодо «чистих» інкасо часткові платежі можуть бути прийняті тоді, у такому розмірі та на таких умовах, які дозволені законодавством, яке діє у місці платежу. Фінансовий(і) документ(и) буде переданий платнику лише після отримання повного платежу за ним.
b) Щодо документарних інкасо часткові платежі можуть бути прийняті, лише якщо в інкасовому дорученні містяться спеціальні повноваження на це. Однак якщо не зазначено інше, банк, що представляє, передаватиме документи платнику тільки після отримання повного платежу і не несе відповідальності за наслідки, що випливають через таку затримку в передачі документів.
c) У всіх випадках часткові платежі прийматимуться лише за умови дотримання положень Статті 17 або Статті 18, залежно від випадку.
Часткові платежі, якщо вони приймаються, мають бути виконані відповідно до положень статті 16.
F. Відсотки, комісії та витрати
Стаття 20
Інтерес
a) Якщо в інкасовому дорученні зазначено, що мають бути інкасовані відсотки, а платник відмовляється їх платити, банк, що представляє, може передати документ(и) проти платежу або акцепту або на інших умовах, залежно від випадку, без інкасації таких відсотків, за винятком випадків , передбачених у Статті 20(с).
b) Якщо такі відсотки мають бути інкасовані, в інкасовому дорученні зазначаються розмір процентів, процентний період та підстава для розрахунку.
c) Якщо в інкасовому дорученні прямо зазначено, що відмова в оплаті відсотків не допускається, а платник відмовляється сплачувати такі відсотки, банк, що представляє, не видає документи і не несе відповідальності за наслідки, викликані затримкою в передачі документа(ів). Якщо в оплаті відсотків відмовлено, банк, що представляє, повинен інформувати про це без затримки за допомогою телекомунікаційного повідомлення або, якщо це можливо, іншим прискореним способом банк, від якого отримано інкасове доручення.
Стаття 21
Комісія та витрати
a) Якщо в інкасовому дорученні зазначено, що комісія за інкасування та/або витрати повинні бути за рахунок платника, а платник відмовляється їх оплачувати, банк, що представляє, може передати документ(и) проти платежу або акцепту або на інших умовах залежно від випадку, без інкасування комісії та/або видатків, за винятком випадків, передбачених Статтею 21(Ь).
У всіх випадках, коли в оплаті комісії та/або видатків на інкасо відмовлено, вони повинні бути віднесені за рахунок сторони, від якої отримано інкасо, та можуть бути утримані з виручки.
b) Якщо в інкасовому дорученні прямо вказується, що в оплаті комісії та/або видатків не може бути відмовлено, а платник відмовляється сплачувати такі комісію та/або витрати, що представляє банк не передаватиме документи і не нестиме відповідальності за будь-які наслідки, що випливають з -за затримки передачі документа(ов). Якщо в оплаті комісії за інкасацію та/або витрат відмовлено, банк, що представляє, повинен без затримки за допомогою телекомунікаційного зв’язку або, якщо це неможливо, іншим прискореним способом інформувати про це банк, від якого отримано інкасове доручення.
c) У всіх випадках, коли у спеціальних інструкціях інкасового доручення або відповідно до положень цих Правил комісія та/або будь-які інші витрати на інкасування повинні бути здійснені за рахунок принципала, інкасуючий банк(и) повинен мати право на якнайшвидше отримання покриття в щодо таких комісії, витрат та витрат від банку, від якого отримано інкасове доручення, а банк-ремітент, у свою чергу, повинен мати право на якнайшвидше відшкодування принципалом будь-якої суми, виплаченої цим банком, разом з його власними витратами та витратами незалежно від долі інкасо .
d) Банки зберігають за собою право вимагати оплати комісії та/або витрат авансом від сторони, від якої отримано інкасове доручення, для покриття витрат, що виникли в процесі виконання інструкцій, та до отримання такого платежу також зберігають право не виконувати такі інструкції.
G. Інші положення
Стаття 22
Акцепт
Представляючий банк відповідає за те, щоб акцепт переказного векселі за формою був повним і правильним, але не несе відповідальності за справжність будь-якого підпису або за наявність у будь-якої особи, яка підписала акцепт, повноваження на таке підписання.
Стаття 23
Прості векселі та інші документи
Представляючий банк не несе відповідальності за справжність будь-якого підпису або за наявність у будь-якої особи, яка підписала простий вексель, розписку чи інший документ, повноваження на таке підписання.
Стаття 24
Протест
Інкасове доручення має містити спеціальні інструкції щодо скоєння протесту (або іншої юридичної дії замість нього) у разі неплатежу чи неакцепту.
За відсутності таких спеціальних інструкцій банки, що у інкасуванні, нічого не винні подавати документи для протесту (чи скоєння іншого юридичної дії замість нього) в неплатежі чи неакцепті.
Будь-яка комісія та/або витрати, понесені банками у зв’язку з таким протестом чи іншою юридичною дією, будуть віднесені за рахунок сторони, від якої отримано інкасове доручення.
Стаття 25
Представник у разі потреби
Якщо принципал (довіритель) призначає представника діяти як представника на випадок потреби при неплатежі та/або неакцепті, інкасове доручення має ясно та повно вказувати повноваження такого представника на випадок потреби. За відсутності такої вказівки банки не прийматимуть інструкції від представника у разі потреби.
Стаття 26
Оповіщення
Інкасуючі банки повинні повідомляти про стан справ відповідно до таких правил.
a) Форма сповіщення
Усі повідомлення або інформація від банку, що інкасує банку, від якого було отримано інкасове доручення, повинні містити відповідні деталі, включаючи у всіх випадках номер для посилань банку-ремітента такий, який зазначений в інкасовому дорученні.
b) Спосіб сповіщення
На відповідальності банку-ремітента лежить інструктувати інкасуючий банк щодо способу, яким мають бути надані повідомлення, зазначені у пунктах (c)i, (c)ii та (c)iii.
За відсутності таких інструкцій інкасуючий банк надсилатиме відповідні повідомлення способом за своїм вибором за рахунок банку, від якого отримано інкасове доручення.
c) i. Повідомлення про платеж
Інкасуючий банк повинен без зволікання направити повідомлення про платеж банку, від якого отримано інкасове доручення, із зазначенням окремо інкасованої суми або сум, утриманої комісії/або витрат та/або витрат, якщо такі мали місце, та способу розпорядження засобами.
ii. Повідомлення про акцепт
Інкасуючий банк повинен негайно направити повідомлення про акцепт банку, від якого отримано інкасове доручення.
iii. Повідомлення про неплатеж та/або неакцепт
Представляючий банк повинен спробувати з’ясувати причини неплатежу та/або неакцепту та відповідно інформувати про це без зволікання банк, від якого отримано інкасове доручення.
Представляючий банк повинен негайно направити повідомлення про неплатеж та/або неакцепт банку, від якого отримано інкасове доручення.
При отриманні такого повідомлення банк-ремітент повинен надати відповідні інструкції щодо подальших дій із документами. Якщо такі інструкції не отримані банком, що представляє, протягом 60 днів після його повідомлення про неплатеж та/або неакцепт, документи можуть бути повернені банку, від якого отримано інкасове доручення, без будь-якої подальшої відповідальності з боку банку, що представляє.
