Фінансовий стан підприємства

Фінансовий стан підприємства (financial position of enterprise) – сукупність економічних та фінансових показників, що характеризують здатність підприємства до сталого розвитку, у тому числі до виконання ним фінансових зобов’язань.

Фінансовий стан підприємства – рівень збалансованості окремих структурних елементів активів та капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізація фінансового становища підприємства одна із основних умов успішного його розвитку у майбутній перспективі. Водночас кризовий фінансове становище підприємства створює серйозну загрозу його банкрутству.

Рівень фінансового стану підприємства характеризується рядом елементів, основними з яких є:

1. Рівень платоспроможності. Він дозволяє характеризувати можливості підприємства своєчасно розплачуватись за своїми фінансовими зобов’язаннями залежно від стану ліквідності активів (див. Коефіцієнт платоспроможності).
2. Рівень фінансової стабільності. Він дозволяє визначити рівень фінансового ризику, пов’язаного із формуванням структури джерел капіталу, а відповідно і ступінь стабільності фінансової бази розвитку підприємства у майбутньому періоді (див. Коефіцієнт фінансової стійкості).
3. Рівень оборотності активів. Він дозволяє визначити рівень комерційної активності підприємства, показуючи наскільки швидко окремі види його активів обертаються у його операційної діяльності (див. Коефіцієнти оцінки оборотності активів).
4. Рівень оборотності капіталу. Він дозволяє визначити наскільки ефективно власний капітал, і навіть окремі види залучених позикових коштів використовують у процесі господарську діяльність підприємства (див. Коефіцієнти оцінки оборотності капіталу).
5. Рівень рентабельності господарської діяльності. Він дозволяє оцінити здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності (див. Коефіцієнт рентабельності, Прибуток та рентабельність: поняття та формула розрахунку).
6. Рівень фінансової гнучкості. Він дозволяє визначити здатність підприємства швидко формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, оцінюючи у своїй оптимальність складу їх джерел (див. Коефіцієнти оцінки формування фінансових ресурсів).

Проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства ґрунтується зазвичай на використанні “Моделі Дюпона” (див. Діагностика банкрутства).

Фінансовий стан підприємства визначає платоспроможність та конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства може оцінюватися як:

• абсолютно нормальне та стійке (якщо відсутні неплатежі та причини їх виникнення, тобто підприємство отримує регулярно виручку, прибуток, дотримується внутрішньої та зовнішньої фінансової дисципліни);
• нестійке (коли мають місце порушення фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання коштів з резервного фонду тощо), перебої у надходженні грошей на розрахункові рахунки та у платежах, нерегулярне надходження виручки, прибутку);
• кризове (коли до ознак нестійкості додаються регулярні неплатежі).

Кризовий стан може бути:

• 1-го ступеня – наявність прострочених позичок банкам;
• 2-й – наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товарно-матеріальні цінності;
• 3-й — наявність ще й недоїмки з платежів до бюджетів та позабюджетних фондів, і все це межує з банкрутством підприємств.

Фінансовий стан підприємства визначається на основі загальної оцінки фінансово-економічних показників підприємства за звітний період, оцінки його фінансової стійкості, поточної ліквідності, оборотності обігових коштів та аналізу його грошових потоків.

Джерела інформації для оцінки фінансового стану підприємства – баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, інші форми бухгалтерської звітності, банківські виписки за рахунками підприємства, статистична звітність. При загальній оцінці фінансово-економічних показників підприємства розглядають у динаміці загальну вартість майна, рівну підсумку балансу відповідно на початок та кінець звітного періоду. Її збільшення у нормальних виробничих умовах оцінюється як позитивне явище. Динаміка підсумків балансу зіставляється з динамікою виробництва та реалізації продукції та прибутку. Вищі темпи зростання цих показників у порівнянні з темпами зростання підсумків балансу свідчать про покращення фінансового стану підприємства. Фінансова стійкість підприємства оцінюється за допомогою низки показників – фінансової автономії та рентабельності.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відбивають процес формування та використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансове становище підприємства відбиває кінцеві результати своєї діяльності. Ці результати становлять інтерес не тільки для менеджерів та власників самого підприємства, а й для його партнерів з економічної діяльності, державних, фінансових, податкових органів тощо:

• для менеджерів підприємства та насамперед фінансовим менеджерам важлива оцінка ефективності прийнятих ними рішень, що використовуються у господарській діяльності ресурсів та отриманих фінансових результатів;
• власникам, у тому числі акціонерам, необхідно знати, які будуть віддача від вкладених у підприємство коштів, рентабельність підприємства, а також рівень економічного ризику;
• кредиторів та інвесторів цікавить можливість повернення виданих кредитів та можливість реалізації інвестиційних проектів та строки їх окупності;
• постачальникам важливою є оцінка оплати за поставлену продукцію тощо.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують такі методи: порівняння, угруповання, метод ланцюгових підстановок.

В методі порівняння фінансові показники звітного періоду порівнюються з показниками за попередній період або з плановими показниками

При аналізі фінансового становища методом угруповань використовується два види угруповань: структурні та аналітичні. В структурних угрупованнях економічні показники групуються за ознакою подібності. Аналітичні угруповання необхідні виявлення взаємозв’язку між економічними показниками і розкриття середніх величин і відхилення від середніх величин.

Фінансово-господарська діяльність підприємства є взаємодією великої кількості факторів. Для діагностики фінансового стану доцільно вивчати вплив кожного фактора окремо. В методі ланцюгових підстановок розроблено концепції з вивчення впливу окремого фактора на сукупний фінансовий показник.

Існує шість механізмів аналізу та оцінки фінансового стану організації:

1. Горизонтальний аналіз. У ньому проводиться порівняння позицій цього звітного періоду з попереднім.
2. Вертикальний (структурний) аналіз. У ньому відбувається визначення структури показників та оцінка впливу факторів на сукупний результат.
3. Трендовий аналіз. У ньому відбувається вивчення тенденції динаміки фінансових показників за рахунок порівняння конкретного фінансового показника даного звітного періоду з попередніми періодами та визначення тренду.
4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів). При цьому аналізі розраховується відношення між окремими позиціями звітності, виявляється взаємозв’язок між окремими показниками.
5. Порівняльний аналіз. У ньому відбувається порівняння фінансових показників підприємства та його філій.
6. Факторний аналіз. При цьому методі аналізу вивчається вплив окремих чинників на сукупний результат за допомогою статистичних прийомів.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість та стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає фінансове становище підприємства. І навпаки, внаслідок недовиконання плану з виробництва та реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки та суми прибутку та як наслідок погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Стійке фінансове становище своєю чергою надає позитивний вплив виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності має бути спрямована на забезпечення планомірного надходження та витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного та позикового капіталу та найбільш ефективне його використання.

Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного завдання – збільшення активів підприємства. Для цього воно має постійно підтримувати платоспроможність та рентабельність, а також оптимальну структуру активу та пасиву балансу.

Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства:

1. Своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів покращення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності та наявності власних та позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
3. Розробка конкретних заходів, вкладених у більш ефективне використання фінансових ресурсів та зміцнення фінансового становища підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства, його стійкості використовується ціла система показників, що характеризують:

• наявність та розміщення капіталу, ефективність та інтенсивність його використання;
• оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність та ступінь фінансового ризику;
• оптимальність структури активів підприємства та ступінь виробничого ризику;
• оптимальність структури джерел формування оборотних активів;
• платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;
• ризик банкрутства (неспроможності) суб’єкта господарювання;
• запас його фінансової стійкості (зону беззбиткового обсягу продажу).

Аналіз фінансового становища підприємства грунтується головним чином відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу за умов інфляції дуже важко привести у порівняний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

• із загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику та прогнозування можливості банкрутства;
• з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні та слабкі сторони підприємства та його можливості;
• з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій покращення чи погіршення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники та відповідні служби підприємства, а й його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки – для оцінки умов кредитування та визначення ступеня ризику, постачальники – для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції – для виконання плану надходження коштів у бюджет тощо. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться службами підприємства та його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета — забезпечити планомірне надходження коштів та розмістити власні та позикові кошти таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку та виключення ризику банкрутства.

Зовнішній аналіз фінансового стану підприємства здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних та фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що публікується. Його мета – встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати.