Ціна (price) – грошовий вираз вартості товару та його корисності. Ціна — кількість грошей, за які продавець готовий передати (продати) одиницю товару. Власне, ціна є коефіцієнтом обміну конкретного товару гроші. Величину співвідношень при обміні товарів визначає їхня вартість. Тому ціна є вартістю одиниці товару, вираженої у грошах, або грошовою вартістю одиниці товару, або грошовим виразом вартості. Це є фундаментальна економічна категорія.
Існує 2 основних підходи до визначення поняття «ціна»:
- ціна обумовлена об’єктивними витратами,
- Ціна обумовлена суб’єктивною оцінкою корисності.
Першого підходу дотримується класична політекономічна школа від імені представників трудової теорії вартості: Адам Сміт, Карл Маркс. Другого підходу дотримуються неокласики та деякі представники класичної політекономічної школи: Жан Батіст Сей, Давид Рікардо.
Строго кажучи, Адам Сміт і класична політекономічна школа, що відбулася, розглядає суперечливу двоїсту природу ціни: з одного боку ціна — грошове вираження об’єктивної вартості, яка базується на витратах робочого часу (праці); з іншого боку – ціна залежить від суб’єктивних коливань попиту та пропозиції. Ця суперечність є основою розгалуження теорії ціни на «суб’єктивний» і «об’єктивний» напрямок. Найбільш чітко його сформулював Давид Рікардо: «Але якщо ми приймаємо працю за основу вартості товарів, то з цього ще не випливає, що ми заперечуємо випадкові та тимчасові відхилення дійсної чи ринкової ціни товарів від їхньої первинної та природної ціни».
Маркс здебільшого досліджував об’єктивні фактори, що впливають на вартість — «Громадсько-необхідні витрати праці», а також «Внутрішньо- та міжгалузеву конкуренцію». Його теорія додаткової вартості пояснює можливість отримання прибутку за збереження принципу еквівалентності і добровільності усім етапах обміну економіки. Це дозволило пояснювати ціну позиції об’єктивних чинників.
Жан Батіст Сей вважає ціну суб’єктивною оцінкою корисності блага, яка будується на особистих уподобаннях. Ціна – це “жертва” з боку покупця, грошовий вираз альтернативної вартості (“суб’єктивна вартість”). Він стає фундатором «суб’єктивної» теорії ціни.
В даний час існує безліч різних визначень поняття ціна. Найбільш популярними є такі:
- Ціна – грошове вираження вартості.
- Ціна – грошовий вираз системи ціноутворюючих факторів.
- Ціна – інструмент ринкової конкуренції.
- Ціна – характеристика товару на ринку.
- Ціна – один з елементів ринку (поряд з попитом, пропозицією та конкуренцією).
- Ціна — кількість грошей (товарів, послуг), яку продавець готовий продати, а покупець готовий купити 1 одиницю товару (послуги).
- Ціна – грошове вираження цінності товару (послуги) під час обміну.
- Ціна – один із елементів комплексу маркетингу (маркетинг-міксу). З цієї точки зору, ціна — це кількість грошей, яку запитують за продукцію, або сума благ (цінностей), якими готовий пожертвувати споживач в обмін на придбання певної продукції або послуги (див. Ціна в маркетингу).
Методологія формування цін, методика і порядок їх розрахунку, економічний зміст функцій ціни багато в чому залежить від типу обслуговуваної ними економіки (планова, змішана, ринкова).
Так, в умовах планової економіки в основі ціни була вартість товару, яка визначалася суспільно необхідними витратами праці на його створення, тобто наголошувалося на мінливості величини вартості, її зв’язок з динамікою суспільної продуктивності праці. При цьому безпосередньою кількісною основою визначення ціни виступали собівартість продукції та нормативи рентабельності.
Споживча вартість в ціноутворенні враховувалася при встановленні єдиних цін на однорідну продукцію або взаємозамінні види продукції, що задовольняють ту саму суспільну потребу незалежно від відмінностей в індивідуальних умовах її виробництва та коливання витрат на підприємствах. Формування ціни з урахуванням споживчої вартості забезпечувалося шляхом широкого використання нормативно-параметричних методів ціноутворення. Ціни та тарифи на продукцію та послуги виробничо-технічного призначення будувалися на основі певних планом пропорцій розподілу суспільної праці по галузях виробництва, норм витрат праці та інших виробничих ресурсів на виготовлення продуктів, розподілу виробленого громадського продукту на фонд споживання та фонд накопичення. Планові ціни на колишньому СРСР мали нормативний характер, були обов’язковими всім ланок народного господарства.
У ринковій економіці формування ціни відбувається над сфері виробництва, а сфері реалізації продукції, тобто над ринком, під впливом попиту й пропозиції. При цьому стикаються протилежні економічні інтереси покупців та продавців, оскільки перші прагнуть мінімізації ціни, а другі — її максимізації. Саме це протиріччя, що виявляється у будь-якій конкретній угоді у формі протиставлення ціни покупця (ціна попиту) та ціни продавця (ціна пропозиції), лежить в основі закономірностей вільного ринкового ціноутворення. Співвідношення попиту та пропозиції постійно змінюється в умовах конкуренції та впливає на рівень цін. У міру розвитку ринкових відносин функція збалансування цін попиту та пропозиції буде посилюватись і відігравати домінуючу роль при формуванні цін на товари.
В умовах планового ціноутворення можливість виконання ціною функції збалансованості попиту та пропозиції була обмежена, оскільки збалансованість продукції та послуг виробничо-технічного призначення регулювалася планами виробництва та матеріально-технічного постачання. Збалансованість ринку товарів народного споживання вирішальною мірою визначалася планами виробництва цих товарів, політикою заробітної плати та завданнями раціонального споживання, розвитком громадських фондів споживання. Попит лише частково регулювався через встановлення найвищих ціни особливо модні вироби і вироби, користуються підвищеним попитом населення, і зниження ціни товари, які мають попитом, сезонних цін, уцінку товарів.
Економічний зміст ціни розкривається і в інших її функціях: облікової, стимулюючої та розподільної. Функція обліку та вимірювання витрат суспільної праці визначається сутністю ціни як грошового вираження вартості. Цю функцію ціни за умов ринкових відносин не можна зводити лише до вимірювання витрат. Ринкова вартість може відхилятися від витрат. Визнання суспільної значущості витрат відбувається на ринку внаслідок зіткнення інтересів виробника та покупця товару. Остаточна ціна може суттєво відрізнятись від ціни, яку хотів отримати виробник продукції.
У разі планового ціноутворення обліково-вартісна функція ціни поступово трансформувалася в нормативну, коли він ціна виступала у господарському механізмі як стабільний громадський норматив витрат за отримання певних результатів виробництва.
Стимулююча функція ціни проявляється у підвищенні ефективності використання обмежених матеріальних ресурсів для задоволення людських потреб, прискорення науково-технічного прогресу, покращення якості продукції та послуг тощо. Стимулювання забезпечується шляхом встановлення підвищеного рівня прибутку в ціні, надбавок та знижок до неї.
Розподільча функція ціни виявляється у різних випадках розподілу одержуваних суб’єктами ринку доходів. Так, високі роздрібні ціни на предмети розкоші, престижні товари забезпечують перерозподіл грошових доходів певної частини населення. У разі ринкового господарства з допомогою механізму цін відбувається перелив капіталів сектори економіки та види виробництв із вищою нормою прибутку. Цей перетік капіталів здійснюється під впливом законів конкуренції та попиту.
Усі функції цін взаємопов’язані і взаємодіють, а деяких випадках вступають у протиріччя. Так, стимулююча функція ціни посилює функцію збалансованості попиту та пропозиції, сприяючи збільшенню виробництва товарів, що користуються попитом. Проте ціна може й дестимулюючу роль (при її зниженні), що призводить до скорочення пропозиції товарів. Це веде до погодження попиту та пропозиції у тому випадку, коли пропозиція перевищує попит.
Розподільна функція ціни взаємодіє з функцією ціни як засобу раціонального розміщення виробництва, сприяючи переливу капіталів у ті галузі та сектори економіки, де пред’являється підвищений попит на ті чи інші товари та складається відносно висока норма прибутку.
Облікова функція ціни нерідко вступає у суперечність практично з усіма іншими функціями, особливо зі стимулюючою та розподільчою, а також з функцією збалансованості попиту та пропозиції, оскільки в ринкових умовах під впливом багатьох факторів ціна часто істотно відхиляється від витрат виробництва та реалізації. Для запобігання та пом’якшення негативних наслідків суто ринкового ціноутворення (загальноекономічних та соціальних) застосовується державне регулювання як за допомогою антимонопольного законодавства, так і шляхом прямого (встановлення певних правил ціноутворення) або непрямого (через такі економічні механізми, як фінансово-кредитний, оплата праці, оподаткування) і так далі) впливу держави на рівень цін. Мета державного регулювання полягає в тому, щоб не допустити інфляційного зростання цін внаслідок виникнення сталого дефіциту товарів, різкого зростання цін на сировину та паливо, монополізму виробників, сприяти створенню нормальної конкуренції, що орієнтує використання досягнень науково-технічного прогресу. Важливим завданням є забезпечення певних соціальних результатів: прожиткового мінімуму, придбання у достатній кількості товарів першої необхідності тощо.
При реалізації товарів, виконанні робіт та надання послуг використовуються такі види цін:
- ринкові, регульовані, оптові, роздрібні, закупівельні, зовнішньоторговельні, трансфертні, аукціонні, біржові, контрактні, договірні, питомі;
- разові на продукцію виробничо-технічного призначення, що виготовляється за разовим замовленням;
- сезонні, що змінюються на пору року (овочі, фрукти, одяг, взуття та ін.);
- лімітні на нові види продукції, що розробляються на стадії їх проектування;
- пільгові, як правило, занижені, тимчасово встановлені нижче за рівень конкурентних цін для стимулювання споживання конкретних видів продукції, залучення окремих груп покупців та прискореного її збуту;
- номінальні чи мінімальні ціни, встановлювані товару з урахуванням можливої угоди;
- монопольні на товар, вироблений підприємством-монополістом у галузі виробництва;
- ковзні, що встановлюються на вироби з тривалим терміном виготовлення, протягом якого в цю ціну можуть вноситися коригування з урахуванням змін у витратах їх виготовлення.
