Забезпечення кредиту

Одним із принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов’язань позичальника перед кредитором. Забезпечення кредиту розглядається банком як альтернативний варіант погашення позикової заборгованості у разі дефолту позичальника. Тому в процесі кредитного аналізу цьому питанню приділяється належна увага.

1. Роль застави та гарантій

Слід пам’ятати, що головною умовою повернення кредиту є здатність і бажання позичальника повернути основну суму кредиту та нараховані за ним відсотки. У банківській практиці застосовуються різні способи забезпечення зобов’язань , зокрема:

• заставу як нерухомого чи рухомого майна, наданого покриття боргу при несплаті його боржником;
• особисте порука (гарантія), що є зобов’язанням третьої особи повернути борг у разі його неповернення позичальником.

Остаточне рішення про кредитування має ґрунтуватися на оцінці довіри до позичальника та його здатності повернути кредит, а не залежати від запропонованої застави чи гарантій. Однак питання про заставу або гарантії стає важливими, якщо, з непередбачених причин, позичальник не бажає або не може виконати свої зобов’язання.

Отримання застав чи гарантій – досить ризикована справа, що супроводжується численними труднощами. Часто проблеми виникають у той час, коли кредитору потрібно користуватися забезпеченням. Запорука або гарантія можуть бути ілюзією, коли:

• дуже складно законно стягнути забезпечення;
• виявляється, що закладене майно немає очікуваної вартості перепродажу;
• гарант не має необхідних фінансових коштів на погашення боргу.

Застава – це свого роду «вогнегасник», і в цій якості він має бути дієвим і легко реалізованим.

2. Ефективне декларація про забезпечення

Щоб уникнути вищезгаданих труднощів банку необхідно:

• ретельно оцінити поточну та потенційну вартість активів, яку позичальник зазвичай схильний переоцінювати;
• від початку дотримуватися процедур, складних у правовому та адміністративному відносинах.

Гарна застава задовольняє наступним вимогам:

• має певну вартість та може бути реалізований за цією вартістю.
• ця вартість стабільна, а по можливості, має тенденцію до зростання з часом, або, принаймні, передбачувана і не знижуватиметься, випереджаючи повернення кредиту (наприклад, обладнання, транспортні засоби);
• банк може легко стягнути і продати заставу, з мінімальними витратами юридичні послуги.

2.1. Договор залога

Щоб отримати право власності на заставу, кредитору необхідно:

• підписати письмовий договір застави;
• позичальник повинен передати право власності на відповідні активи кредитору.

Договір застави повинен містити таку інформацію:

• опис активів, переданих у заставу;
• наявність чи відсутність інших прав утримання майна за борги;
• умова, що визначає, хто має володіти предметом застави і де останній повинен зберігатися;
• умови, що зобов’язують позичальника не продавати або іншим чином розпоряджатися предметом застави (крім випадків, коли ця застава замінена аналогічними активами), забезпечувати достатню страховку, зберігати предмет застави у справному стані, вчасно сплачувати пов’язані з ним податки;
• перелік випадків невиконання договору, що дозволяють банку стягнути предмет застави та продати його.

2.2. Перехід права власності на заставне майно до кредитора

Для того, щоб застава мала юридичну силу, недостатньо наявності письмового договору застави. Договір має бути відповідним чином зареєстрований та завірений, щоб він був обов’язковим для виконання сторонами договору, а також третіми особами. Юридичне оформлення застави визначає право вимог щодо предмета застави та встановлює порядок пріоритетів серед пред’явників вимог. Якщо існує конфлікт інтересів, кредитор має остаточно оформити своє декларація про забезпечення, тобто. зареєструвати кредитний договір та договір застави у нотаріуса.

3. Запорука окремих видів активів

Основні види застави та її особливості

Вид активів	Здійсненність / ризики
Нерухоме майно	Актив залишиться на своєму місці, але його вартість може змінюватися, можуть виникнути проблеми зі збутом активу, наприклад, якщо це квартира, де проживає сім’я з неповнолітніми дітьми
Обладнання	Майно може зникнути. Воно знецінюється з часом. Його ринкова вартість під час перепродажу може бути дуже низькою
Запаси	Майно може зникнути. Вартість його при терміновому продажу може бути невідома заздалегідь
Цінні папери	Активи може бути неліквідними. Їхня вартість коливається
Дебіторська заборгованість	Залежить від якості придбаних активів

4. Підпорядкування інших вимог

Перша застава завжди краща!

Компанія, яка звертається за отриманням банківського кредиту, може заборгованість перед кількома кредиторами. У разі інтерес забезпечення банку можна посилити, якщо один чи кілька їх погодяться підпорядкувати свої вимоги вимогам банку. У типовій домовленості про підпорядкування кредитор погоджується надати банку пріоритет у погашенні кредитів. Кредитор може погодитися підпорядкувати інтерес у предметі застави. У разі непогашення банк має право отримати підпорядковану частину заставного майна до повної суми боргу банку.

Підпорядкування може використовуватися для захисту проти права заліку, яке може виникнути, коли дві компанії мають борги щодо один одного. Підпорядкування використовується також банками щодо кредитів, наданих акціонерами та іншими особами. У разі несплати банківський кредит має пріоритет вимоги щодо кредитів, наданих акціонерами та іншими особами. Угода про підпорядкування захищає позицію банку на постійній основі, оскільки в цій угоді зазвичай визначається, що поки що за банківським кредитом є заборгованість, підпорядковані кредити третім особам можуть погашатися лише з дозволу банку. Звичайно, кредитору слід бути уважним, для забезпечення того, щоб компанія не обходила це обмеження шляхом отримання нових кредитів,

5. Особисті гарантії та інше зовнішнє забезпечення

Для більшості кредитів невеликим компаніям кредитор вимагає особистої поруки від основних власників з таких причин:

• це пов’язує особисту долю принципала з долями бізнесу та підкреслює серйозність непогашення банківських кредитів;
• власник, який підписав особисту поруку, менше коливається при пропонуванні активів компанії у забезпечення для банку;
• це дозволяє банку певною мірою контролювати кошти компанії, які б відволікатися акціонерами як окладів, премій чи дивідендів;
• це може мати вирішальне значення, якщо чиста вартість принципалів додається як суттєва підтримка до слабкого основного кредитного забезпечення.

У деяких випадках для великих компаній банк вимагає наступних гарантій:

• Особисті поруки основних посадових осіб компанії незалежно від того, чи мають вони велику чисту вартість. Отриманням гарантії банк підкріплює уявлення, що перспективи підприємства міста і власне майбутнє гаранта тісно пов’язані.
• Перехресні гарантії , що надаються іншою компанією. Міжфірмові гарантії особливо важливі, коли клієнтура складається з холдингової компанії та кількох дочірніх, або кількох юридично не пов’язаних суб’єктів бізнесу, кожен із яких перебуває у власності одного й того ж капіталу.

При отриманні гарантії важливо проаналізувати фінансову звітність або інші документи, що підтверджують спроможність гаранта на погашення кредиту.

Забезпечення кредитора можна покращити, якщо гарант передає конкретні активи у заставу. Ці активи можуть включати інструменти, страхові суми або доходи по полісу страхування життя, і нерухоме майно. Ці активи слід приймати у заставу так само, як це здійснюється для бізнес-активів. Оформлення забезпечення щодо суми страховки або доходів за страховим полісом не вважається закінченим, доки воно не визнане страховою компанією.

Гарантія вважається дійсною, доки її не відкличе у письмовій формі гарант, й у цей час гарант відповідає лише залишок заборгованості по кредитах. Кредитор повинен бути обережним, щоб не зробити кроків, які знизили б вартість забезпечення або збільшили ризик гаранта і тому зробили б гарантію недійсною. Наприклад, неоформлене кредитором забезпечення щодо застави або відмови кредитора від застави можуть зробити гарантію недійсною. В цілому, кредитор повинен постійно повідомляти гаранта про стан кредиту та отримувати згоду гаранта на будь-які суттєві зміни.

Особисті поруки іноді краще, ніж майнову заставу, оскільки вони є мотивацією для третіх осіб змусити боржника повернути кредит. Однак, зворотною стороною вищезазначеного є те, що у разі невиконання зобов’язань банку доведеться вжити жорстких заходів щодо свого надійного клієнта.

Умови хороших гарантій:

• правовий аспект (наприклад, подружжя);
• оцінка платоспроможності гаранта (аналіз активів та пасивів);
• підтвердження гарантії (тобто гарантія підкріплена заставою).

6. Захист від специфічних ризиків

6.1. Необхідність захисту від деяких поточних ризиків

Підприємство і так має досить багато комерційних та виробничих ризиків, щоб брати на себе ще й такі ризики:

• процентні ставки, валютні курси, ціни на товари чи енергоносії;
• природні події (катастрофи).

Тому вони повинні покривати ці ризики, коли можливо, за допомогою методів фінансового хеджування і страхування.

6.2. Хеджування валютних / відсоткових / цінових ризиків

Позичальник повинен бути готовим наскільки можливо (деякі з необхідних інструментів можуть бути недоступні для вітчизняних компаній), застосовувати хеджування проти:

• значних «спекулятивних» ризиків (тобто що стосуються більш ніж 20% активів чи зобов’язань чи продажів чи закупівель);
• ризиків, які не є «самоусувальними».

Нижче наведено деякі приклади ризиків:

Види ризиків	Збут	Закупки	Активи	Зобов’язання
Валютні	збут за кордоном чи продукція, ціни на яку залежать від зарубіжних ринків	закордонні закупівлі або продукти, ціни на які залежать від зарубіжних ринків	запаси, дебіторська заборгованість, видані кредити та гарантії	отримані кредити, борги постачальникам
Відсоткові ставки постійні чи змінні			депозити, видані кредити	отримані кредити
Ціни на товари / енергію	продукція з високою енергоємністю/ вмістом сировинних товарів у кількості, коли немає самоусунення ризиків	продукція з високою енергоємністю/ вмістом сировинних товарів у кількості, коли немає самоусунення ризиків	запаси

Ці ризики слід визначити кредитору (і, звичайно, позичальнику). Інструментами можуть бути форвардні контракти, ф’ючерси, опціони, свопи тощо. Позичальнику потрібно буде надати інформацію щодо такого хеджування.

6.3. Страхове покриття

Позичальник повинен взяти на себе зобов’язання в кредитному договорі (так само як і в договорі застави, що стосується заставних активів) страхувати, коли є така можливість, активи, операційні збитки, юридичну/податкову відповідальність (у тому числі відповідальність за збитки, заподіяні продуктом) ).

Типове зобов’язання:

«Позичальник застрахує свої активи, у тому числі й предмет застави, у страховій компанії, прийнятній для банку, проти таких ризиків та в таких розмірах, яких зажадав би банк, і сплачуватиме всі страхові внески та інші суми, необхідні для підтримання страховки у повній силі, і надавати банку доказ сплати таких сум. Банк має бути зазначений у страховому полісі як отримувач суми відшкодування збитків».

7. Кредитування без забезпечення

Банк повинен мати право на конфіскацію коштів, що перебувають на його балансі, що належать позичальнику (якщо не існує іншого привілейованого права утримання цих коштів), щодо погашення боргу.

Типове формулювання:

«Якщо належний відсоток чи будь-який платіж на погашення основний суми, чи будь-яка частина таких, не сплачені у належний термін, банк звертає стягнення у сумі несплати за будь-який рахунок, у якому позичальник має кошти, достатні покриття всієї належної суми чи якої б там ні було її частини».

«Якщо будь-яка сума, належна в рахунок основної суми, відсотків або комісійних, не сплачена в належний термін, банк має право стягнути з позичальника відсоток за всіма такими несплаченими сумами, починаючи з дня настання терміну сплати до дня сплати за ставкою __% річних» .

Доходи позичальника завжди повинні враховуватись у його банку-кредиторі, за допомогою депозитного рахунку. Це – непрямий вид гарантії, і це допомагає відстежувати діяльність позичальника. «Немає депозитного/поточного/розрахункового рахунку – немає кредиту» та «немає постійного доходу – немає кредиту» має бути правилом.

Графік погашення повинен відповідати очікуваному графіку грошового потоку.

Кредитна угода має бути складена таким чином, щоб забезпечити достатню юридичну підтримку для повернення кредиту.

Для домашнього господарства або малого бізнесу, чоловік і дружина повинні спільно виступати як позичальники, із солідарною відповідальністю (або, інакше, повинні виступати гарантами один одного).

Слід чітко вказувати штрафні санкції за дострокове погашення кредитів із фіксованою ставкою.

8. Випадки невиконання договору

Рекомендується включити до кредитного договору та договору про забезпечення застереження, що передбачає наслідки для позичальника у разі невиконання умов договору. При настанні випадку невиконання банк матиме законне право припинити кредитування, вимагати негайного погашення кредиту в повному обсязі, отримати у власність і реалізувати предмет застави.

Типове формулювання:

«Кредитування негайно припиняється, і банк може направити позичальнику повідомлення, що весь кредит або його частина підлягають негайному погашенню разом з нарахованими відсотками та рештою належних сум, і припинити свої зобов’язання за цим договором, що передбачає припинення зобов’язань банку у разі, якщо:

• позичальник не дотримується зобов’язань щодо надання інформації, фінансових та інших зобов’язань, перелічених нижче;
• позичальник не здійснить оплату будь-якої належної суми при настанні терміну платежу, або не виконає будь-яке з інших своїх зобов’язань за кредитним договором або договором застави;
• будь-яка заборгованість позичальника (або будь-якого з його дочірніх підприємств) підлягатиме достроковій сплаті або погашенню внаслідок порушення або будь-яке забезпечення, надане позичальником, буде примусово стягнуто;
• будь-яка заява, представництво або запорука, дана позичальником відповідно до цього кредитного договору, договору застави або гарантії, виявляться невірними в будь-якому відношенні, або (будь-яке з вищезгаданого матиме місце стосовно гаранта);
• позичальник (або будь-яке з його дочірніх підприємств) припинить, або виникає загроза того, що він припинить, вести свій бізнес, або стане неплатоспроможним або нездатним сплатити свої борги при настанні терміну їх оплати, або кредитор стягне все його майно або його частину, або в щодо такого майна або його частини буде призначено керуючого або судового розпорядника (або будь-яке вищезгадане матиме місце по відношенню до гаранта);
• у будь-який момент відбудеться зміна фінансового стану позичальника (або будь-якого з його дочірніх підприємств) (або гаранта), яке, на думку банку, може несприятливо вплинути на його здатність приймати він зобов’язання за цим кредитним договором;
• банк, відповідно до умов договору застави, здійснить переоцінку (моніторинг) предмета застави, яка покаже, що вартість предмета застави зменшилася більш ніж на __%;
• гарантія втратить чинність або гарант повідомить банк про свій намір припинити дію своєї гарантії;
• банк не має права продовжувати дію кредиту, а позичальник – виконувати будь-яке з його зобов’язань за цим кредитним договором».

9. Умови надання кредиту

Умовами надання кредиту є:

• застава має бути передана банку (укладено договір застави) до видачі кредиту, та має обумовлюватися у кредитному договорі;
• банк повинен зберігати у себе право виконувати платежі безпосередньо постачальникам товарів та послуг позичальника з метою, зазначених у кредитному договорі (при цільовому кредитуванні).

У кредитному договорі зазвичай може бути зазначено, що кредит буде надано, коли банк отримає такі документи, завірені відповідним чином:

• Примірник кредитного договору, підписаний належним чином уповноваженими посадовими особами позичальника.
• Копії установчих документів позичальника, у тому числі його установчий договір, статут та свідоцтво про реєстрацію.
• Копію протоколу зборів вищого органу управління позичальника, що санкціонує вчинення, оформлення та виконання кредитного договору та договору застави, та містить зразки підписів посадових осіб позичальника, уповноважених на вчинення таких дій.
• Свідоцтво, підписане головою правління позичальника, яке стверджує, що право на отримання кредиту згідно з цим договором знаходиться в межах його корпоративних повноважень і це не буде вважатися перевищенням його повноважень або повноважень його директорів на отримання кредиту.
• Копії всіх рішень, доручень, затверджень, дозволів, ліцензій, привілеїв, заявок та їх реєстрації, необхідних у зв’язку зі вчиненням, оформленням, наданням законної сили та виконанням договорів кредиту, застави, гарантії або зобов’язань щодо проекту, щодо якого надається кредитування.
• Страховий поліс, який свідчить, що активи позичальника застраховані за рахунок позичальника проти таких ризиків та в таких розмірах, які є прийнятними для банку. Банк має бути зазначений у страховому полісі як отримувач страхової суми.
• Необхідні договір застави та гарантійні договори.
• Копії свідоцтв Бюро технічної інвентаризації щодо всього нерухомого майна, яким володіє позичальник.
• Оцінка предмета застави, виконана незалежними оцінювачами, акредитованими банком.
• Копії установчих документів гаранта, у тому числі його установчий договір, статут та свідоцтво про реєстрацію.
• Копію протоколу зборів вищого органу управління гаранта, що санкціонує вчинення, оформлення та виконання гарантії та містить зразки підписів посадових осіб, уповноважених вчиняти такі дії.
• Свідоцтво, підписане головою правління гаранта, що підтверджує, що право видачі цієї гарантії перебувати у межах його корпоративних повноважень.

10. Умови подальшого контролю

З метою моніторингу забезпечення кредиту має бути:

• зобов’язання з боку позичальника щодо надання інформації;
• право банку проводити перевірки, що має спричинити відображення нижченаведених зобов’язань позичальника в кредитному договорі.

Позичальник зобов’язується перед банком, що він (і його дочірні підприємства) буде:

• вести бухгалтерський облік та готувати всю фінансову звітність для надання за цим договором відповідно до загальноприйнятих принципів та практики обліку, послідовно застосовуючи їх протягом терміну дії цього договору, та надавати уповноваженим посадовим особам банку доступ до своїх книг рахунків у будь-який розумний час;
• направляти банку не пізніше __ днів після закінчення кожного календарного місяця (кварталу) примірник своєї управлінської звітності за цей місяць (квартал), у тому числі баланс, звіт про прибутки та збитки та звіт про рух грошових коштів, та фінансові прогнози на залишок строку кредиту;
• направляти банку пізніше __ днів після закінчення свого фінансового року свій баланс, підтверджений аудиторами, і навіть аудиторський висновок;
• направляти банку таку чи будь-яку іншу фінансову інформацію, яку банк може вимагати іноді.

11. Фінансові зобов’язання

Типове формулювання:

«Позичальник зобов’язується перед банком у тому, що він (і його дочірні підприємства) буде:

• використовувати дохід, отриманий від використання кредиту, виключно на цілі, викладені у кредитному договорі;
• не продавати, не передавати, не дарувати і не здавати в оренду всі активи або їхню суттєву частину інакше як у ході своєї звичайної комерційної діяльності;
• не створювати або не допускати застосування, без попередньої письмової згоди банку, жодної іпотеки, застави, або іншого права забезпечення щодо майна або активів, крім створюваних відповідно до цього кредитного договору, або укладати подальші домовленості з метою запозичення грошей або видачі гарантій без попереднього письмової згоди банку;
• не допускати, щоб будь-які зобов’язання за цим договором зараховувалися до відкладених зобов’язань по відношенню до будь-яких інших його зобов’язань перед іншими фінансовими організаціями;
• не укладати договорів, що передбачають капітальні витрати без попередньої письмової згоди банку;
• протягом всього терміну, на який виданий кредит, підтримувати дію всіх рішень, доручень, дозволів, ліцензій, привілеїв, заявок та реєстрацій, необхідних у зв’язку зі вчиненням, оформленням, наданням законної сили та виконанням кредитного договору, договору застави, гарантій та зобов’язань за проектом, щодо якого надається кредит;
• виплачувати будь-які дивіденди (понад __ суми) за будь-який фінансовий рік без попередньої письмової згоди банку;
• гарантувати, що установчі документи позичальника, структура акціонерного капіталу позичальника та характер його бізнесу (і бізнесу його дочірніх підприємств) не зазнаватимуть істотних змін».

12. Інші зобов’язання

У договорі можуть бути зазначені інші зобов’язання позичальника, зокрема фінансові ковенанти. Наприклад, позичальник зобов’язується перед банком, що він забезпечить дотримання низки показників, якими зафіксовані гранично допустимі значення:

• відношення боргу до акціонерного капіталу не повинно перевищувати __;
• коефіцієнт покриття боргу повинен становити щонайменше __.
• ставлення поточних активів до зобов’язань має становити щонайменше __.
• ставлення ліквідних активів до суми боргових зобов’язань має становити щонайменше __.