Злиття та поглинання (Mergers & acquisitions – M&A) – у західній економічній літературі загальне поняття для позначення групи фінансових операцій, мета яких – об’єднання компаній, банків тощо. в один господарюючий суб’єкт з метою отримання конкурентних переваг та максимізації вартості цього суб’єкта у довгостроковому періоді. У разі злиття об’єднання відбувається добровільно, а контроль над компанією чи банком розподіляється між учасниками угоди. Поглинання має асиметричний характер. У цьому випадку контроль над активами та операціями повністю здійснюється однією із сторін.
Злиття та поглинання класифікують за типами:
- горизонтальна інтеграція (об’єднання із прямими конкурентами-производителями вихідних благ – product extension – чи компаніями, діючими різних ринках, – market extension);
- вертикальна інтеграція (об’єднання компанії зі споживачем своєї продукції – forward integration – або своїм постачальником – backward integration);
- конгломерат (Об’єднання в одну групу компаній, не пов’язаних один з одним за видом діяльності, з метою диверсифікації – diversification – зниження ризику).
У всіх країнах операції злиття та поглинання є предметом державного регулювання. Оскільки при злитті та поглинанні відбувається посилення ступеня монополізації над ринком, великі угоди контролюються антимонопольними органами. Так, наприклад, у США закон Селлера – Кефовера (Celler – Kefauver Act) та у Великобританії закони про монополії та злиття (Monopolies and Mergers Act) та про конкуренцію (Competitions Act) забороняють злиття та поглинання, коли компанія володіє великою часткою ринку.
З початку 90-х. у світовій практиці переважає горизонтальна інтеграція, у той час як у попередній період злиття та поглинання переважно були націлені на створення конгломератів. Останні часом перевищили оптимальні розміри і були розділені на ряд окремих підприємств.
Злиття та поглинання – постійні явища у ринковій економіці. Однак у світовому господарстві було кілька хвиль масових злиттів та поглинань, що збігалися з періодами економічного зростання. Перша хвиля на початку ХХ ст. була пов’язана із виникненням монополій. Хвиля кінця 20 років. закінчилася Великою депресією 1929-1933 років. Хвиля 40-х років. пов’язана з повоєнним бумом. Середина 70-х – початок 80-х років. ознаменувалася сплеском злиттів та поглинань, т.к. Найбільш розвинені країни почали переходити до нових і новітніх технологій виробництва, а міжнародних відносинах почався період ослаблення протекціонізму. Остання хвиля злиттів і поглинань, що почалася наприкінці 90-х рр., пов’язана з тенденціями до глобалізації, зростанням міжнародної конкуренції, переходом розвинених економік до інноваційного типу розвитку, заснованого на постійному оновленні технологій виробництва та управління.
Для проведення злиття та поглинання менеджмент корпорації-покупця розробляє спеціальні програми (що складаються часто з більш ніж тисячі кроків і потребують вирішення нестандартних завдань, наприклад, урахування відмінностей у корпоративних традиціях та культурі залучених до процесу компаній). У цих цілях створюються спеціальні підрозділи, завдання яких входить планування, аналіз та практичне здійснення злиттями і поглинаннями. У той же час для захисту від злиття та поглинання компанії-мети застосовують ряд прийомів, спрямованих на те, щоб унеможливити «вороже» поглинання або щонайменше утруднити або віддалити його (реструктуризація та ліквідація активів, розміщення додаткової емісії акцій серед «дружніх») зовнішніх інвесторів, внесення до статуту умови супербільшості при голосуванні за великими угодами та «справедливою» ціни при викупі акцій, поділ терміну повноважень членів ради директорів та ін.).
(див. також Приєднання, Поділ, Виділення, Перетворення)
