Заповідальне розпорядження – документ, яким власник рахунку у разі відходу із життя заповідає кошти зазначеним у ньому спадкоємцям. Воно має таке ж юридичне значення, як заповіт, складений за участю нотаріуса, але належить лише до рахунків певної кредитної організації. У цьому кошти у банку можуть поруч із заповідальним розпорядженням заповідатися і простим способом.
Заповідальне розпорядження складається у тому фінансовій установі, де відкрито рахунок. Заповідач має право вказати кілька спадкоємців та розподілити частки.
Він має право будь-коли змінити заповідальне розпорядження чи скасувати його.
Предметом такого розпорядження може бути як поточний рахунок, і внесок чи те й інше одночасно.
Його складання не впливає на можливість власника рахунку розпоряджатися своїми коштами у кредитній організації.
При написанні цього документа необхідно враховувати два моменти. По-перше, якщо заповідач перебуває у шлюбі, його чи її кошти є, відповідно до Сімейного кодексу, спільно нажитим майном і можна розпорядитися лише половиною суми. По-друге, навіть якщо заповідальне розпорядження складено всю суму, хтось із родичів може мати право так звану обов’язкову частку у спадщині, як і за звичайному заповіті, наприклад неповнолітні діти, інваліди тощо.
Для оформлення заповідального розпорядження необхідно звернутися особисто до банку з паспортом. Документ складається у двох примірниках: один залишається у кредитній організації, інший видається власнику рахунку. Підпис заповідача засвідчується працівником банку.
Заповідач має право скласти необмежену кількість заповідальних розпоряджень, при цьому кожне таке подальше розпорядження скасовуватиме попереднє заповідальні розпорядження лише в тій частині, в якій нове розпорядження йому суперечить.
Волевиявлення фізичної особи при складанні заповідального розпорядження нічим не обмежується, крім обов’язкової частки у спадщині, яка закріплюється цивільним законодавством за певним колом законних спадкоємців заповідача, зокрема — неповнолітні або непрацездатні діти заповідача, непрацездатні подружжя та батьки, не менше половини частки, яка належала б кожному з них у спадкування за законом.
