Закон грошового обігу (Money Circulation Law) – економічний закон, на підставі якого визначається кількість грошей, необхідне для обігу та виконання ними своїх функцій. Відповідно до Закону грошового обігу, відкритого К. Марксом, кількість грошей, що перебувають у обігу, залежить від кількості проданих на ринку товарів та послуг, рівня цін і тарифів, а також від швидкості обігу грошей. Відповідно до цього закону кількість грошей, необхідне для виконання ними функцій засобу обігу та кошти платежу, розраховується за формулою:
де КД – Кількість грошей, необхідне як засіб обігу та засіб платежу;
СЦ – Сума цін товарів і послуг, що реалізуються;
До — сума товарів та послуг, проданих у кредит, термін платежів за якими ще не настав;
П – Сума платежів за борговими зобов’язаннями;
ВП – сума платежів, що взаємно погашаються;
Про – Середня кількість оборотів грошей на рік.
У разі функціонування повноцінних (золотих) грошей їх кількість підтримувалося необхідному рівні автоматично, оскільки регулятором була функція як накопичення скарбів. Співвідношення між масою товарів та масою грошей підтримувалося відносно точно, що забезпечувало стійкість грошового обігу.
В умовах паперового грошового обігу кількість знаків вартості прирівнювалася до оцінної (орієнтовної) кількості золотих грошей, що створювало передумови порушення стабільності грошей та їх знецінення.
В умовах функціонування кредитних грошей Закон грошового обігу набув нового змісту. У «рівнянні обміну» І. Фішера (MV = PQ), запропонованим у 1911 р., кількість грошей у обігу прямо пропорційно кількості товарів, рівню їх цін і обернено пропорційно швидкості обігу грошей (див. Кількісна теорія грошей). Якщо вимога Закону грошового обігу порушується, це свідчить про нестачу чи надлишок грошей у обігу.
Порушення Закону грошового обігу негативно впливає стан економіки. Коли маса грошей, що у обігу, перевищує загальну суму товарних цін, відбувається переповнення каналів грошового обігу, і ціни істотно зростають, що призводить до інфляції. Оскільки кожен із факторів рівняння може змінюватись, то чітко визначити потребу в грошах дуже складно, що обумовлює постійне порушення рівноваги. Тож у умовах про Закон грошового звернення можна як про тенденції.
Запобігти порушенням Закону грошового обігу можна регулюючими заходами держави. Маса грошей у обігу є об’єктом регулювання методами грошово-кредитної політики центрального банку.
(Див. Гроші, Грошова система, Грошовий обіг, Емісія грошей).
