Загальний опис моделі закупівель Монзка

Модель закупівель Монзка, також відома як модель закупівель Університету штату Мічиган (Michigan State University, MSU), використовується для оцінки ступеня розвиненості (тобто рівня професіоналізму співробітників) функції постачання компанії, а також для пропозиції програм удосконалення (у вигляді «дорожніх карт», т. е. поетапного плану дій) для прискорення розвитку компанії. Роберт Монзка почав виконувати Програму аналізу глобального постачання та ланцюгів поставок (Global Procurement and Supply Chain Benchmarking, GPSCBI) у 1993 році.

Своїми знаннями про процеси та кількісними даними про операції у своїх ланцюгах поставок у результаті поділилися понад 150 мультинаціональних компаній. Аналіз найуспішніших призвів до появи на світ моделі закупівель MSU, яка представлена ​​у вигляді поетапного плану дій, тобто шляху, що веде до досконалості у сфері закупівель.

Модель включає вісім стратегічних процесів закупівель та шість стратегічних важелів реалізації. Стратегічні процеси закупівель призначені поліпшення показників діяльності з допомогою ефективнішого управління постачальниками. Забезпечуючі процеси, т. е. ті, де застосовуються важелі реалізації, необхідні створення умов і коштів, необхідних професійного виконання стратегічних процесів. Для кожного процесу є свої навчальні модулі.

Вісім стратегічних процесів закупівель:

  1. власне виробництво/аутсорсинг;
  2. розробка стратегій роботи предметами широкого споживання та з товарними групами;
  3. формування та вміле використання бази постачання світового рівня;
  4. формування взаємовідносин з постачальниками та управління ними;
  5. інтегрування постачальника у процес розробки нового продукту/процесу;
  6. інтегрування постачальника у процес реалізації замовлення;
  7. розвиток постачальників та управління якістю;
  8. стратегічне керування витратами.

Шість стратегічних важелів реалізації:

  1. розробка глобально інтегрованих та узгоджених стратегій, планів закупівель та ланцюга поставок;
  2. розробка стратегій компанії та створення команд;
  3. розміщення своїх структурних елементів у глобальних масштабах;
  4. розробка показників закупівель та роботи ланцюга поставок;
  5. розробка та впровадження систем, що забезпечують інформаційно-комунікаційних технологій;
  6. керування людськими ресурсами.

Коли слід застосовувати модель закупівель Монзка

Компанії використовують цю модель визначення ступеня розвиненості своєї функції постачання. Однак вона застосовується не лише як еталон для порівняння, а й як «дорожня картка». До того ж модель допомагає компаніям описувати як нинішній стан справ, а й те, яким хотілося б його бачити в майбутньому. Більше того, бенчмаркінгові параметри моделі стимулюють обмін передовим досвідом як у компанії, так і між компаніями.

Як слід користуватися моделлю закупівель Монзка

Ця модель передбачає проведення самооцінок, щоб виміряти рівень зрілості компанії. Критерії оцінки задаються для кожного з 14 процесів та дозволяють ранжувати зрілість за десятибальною шкалою. Низькі показники свідчать, що рівень розвитку компанії відповідає критеріям виробничого рівня, високі — тактичного та стратегічного. Самооцінки здійснюються у вигляді суворої послідовності виконуваних кроків. При цьому компанія повинна досягти відповідності рівня своєї зрілості певному рівню, і лише після цього вона може переходити на наступний рівень. Тому компанія може розробляти та реалізовувати проекти, що точно відображають її особливості, щоб покращити функцію постачання та підвищити професіоналізм її співробітників. Для цього вона бере за основу результати оцінок поточного рівня зрілості, а потім рухається до наступного рівня. Однак, зверніть увагу на те, що виміряний рівень зрілості не відображається у звіті. Сама компанія вирішує, який рівень є для неї бажаним та прийнятним. Для деяких компаній він може бути виражений вісьмома балами, хоча інші будуть готові задовольнятися п’ятьма. Таке рішення залежатиме від виду компанії та виду галузі, в якій вона здійснює свою діяльність.

І стратегічні, і підтримуючі (допоміжні) процеси мають виконуватися те щоб одержувані з допомогою них результати були стійкими і надійними. Якщо компанія приділяє основну увагу лише стратегічним процесам, у неї виникають збої, пов’язані з відсутністю узгодженості дій та відповідної інформаційної інфраструктури. І навпаки, при акценті на допоміжні процеси інвестиції, зрештою, виявляться недостатніми і не принесуть необхідної віддачі.

Висновки

Модель закупівель MSU дозволяє набагато ширше підходитимемо аналізу постачання, ніж при застосуванні багатьох інших добре відомих моделей закупівель. При її виборі відбувається інтеграція видів діяльності, що виконуються і компанією, і її постачальниками. Однак сумнівно, що всі процеси, зазначені в цій моделі, повинні повністю здійснюватися для кожної категорії або кожного сегмента або слідувати один за одним описаною вище послідовності. Проте ця модель сприяє тому, щоб підхід до організації постачання компанії ставав більш професійним.

Залишити коментар:

Site Footer