Модель відпускної заводської ціни – це сучасний метод поповнення активів, що дозволяє знизити транспортні витрати та підвищити ефективність ланцюга постачання. Відповідно до цього методу, рітейлери просять своїх постачальників відпускати їм продукцію за заводськими цінами, тобто без додавання до неї витрат виробника на доставку товарів до організації роздрібної торгівлі.
Отримавши продукти за таких умов, ритейлер відразу починає нести них відповідальність, т. е. сам контролює поповнення своїх запасів, сам забирає продукцію в постачальника у міру виникнення потреби у ній. За такого підходу до поповнення запасів рітейлер більше не сплачує додаткову суму за транспортування, що здійснюється постачальником (або третьою стороною).
Модель відпускної заводської ціни потенційно може двічі забезпечити економію ланцюга поставок. По-перше, ритейлер отримує доступом до всього асортименту продукції, запропонованої різними постачальниками, у результаті витрати, що він несе транспортування й утримання запасів, компенсуються перевагами скоординованих поставок. У цьому випадку рітейлеру легше планувати логістичну діяльність щодо кожної партії та здійснювати доставку продукції своєчасно, з деяким випередженням термінів, що допомагає йому оптимізувати використання транспорту та витрати на нього при отриманні товарів від різних постачальників. По-друге, об’єднання первинних та вторинних етапів у рамках однієї поїздки сприяє зниженню загальних транспортних витрат. Під первинним етапом поїздки розуміється та частина маршруту, коли він замовник забирає товари, а під вторинним — доставка продукції постачальником під час тієї ж поїздки своїм різним підрозділам і філіям.
Завдяки тому, що під час однієї поїздки можна забрати продукти з різних джерел їх постачання, усуваються економічно невигідні частини маршруту. До того ж за такого підходу легше спланувати відправлення транспортного засобу в рейс з його повним завантаженням.
Зміст
Коли слід застосовувати модель відпускної заводської ціни
Пояснений тут метод особливо добре підходить для випадку, коли кількість постачальників у ланцюзі поставок набагато більша за кількість рітейлерів. Важливо визначити, яким є співвідношення кількості точок відправлення вантажів (місць розташування постачальників) та кількості точок їх доставки (місць розташування рітейлерів). Синергія, що виникає в результаті простішої організації поставок і скорочення термінів поставок, призводить до появи переваги особливий. Що ближче розташовані один до одного постачальники, то вище ефективність описаного тут процесу і тим більшу перевагу отримує рітейлер.
Важливою складовою, що вимагає обліку в цьому процесі, є вартість постачання товару, яка залежить як від обсягу вантажу, так і вартості вантажу виходячи з цього обсягу. При великих обсягах забезпечується повне завантаження транспортного засобу (вантажівки), внаслідок чого транспортні витрати фактично стають постійними та не залежать від того, хто відповідає за доставку вантажу. Однак при часто здійснюваних перевезеннях невеликих за обсягом вантажів досягти повного завантаження вантажівок вдається далеко не завжди, і тоді виникає цілком обґрунтоване завдання оптимізувати поїздки та завантаженість транспортних засобів, особливо за високої питомої вартості вантажу. За низької питомої вартості продукції немає жодного резону шукати будь-який компромісний варіант, що враховує витрати на транспортування та на утримання продукції в запасах. У той же час, якщо питома вартість висока, пошук такого варіанта стає цілком виправданим.
До інших умов, які треба врахувати до застосування методу відпускної заводської ціни, відносяться наявність логістичних можливостей і готовність рітейлера справедливо поділитися перевагами з різними постачальниками. Потрібно взяти до уваги й те, що успішної реалізації цього підходу може заважати відсутність довіри між учасниками. Втім, подібні перешкоди мають місце під час використання будь-якого методу поповнення запасів, у якому сторонам треба співпрацювати друг з одним.
Переваги моделі відпускної заводської ціни
- Підвищення ефективності транспортування, чого можна досягти, якщо з’ясувати, які насправді кошти потрібні для здійснення. Наприклад, постачальники, які мають добре налагоджену систему транспортування та вміють пропонувати ефективні за витратами рішення, і надалі надаватимуть ритейлерам послуги цього роду. У той же час, якщо постачальники не вважають транспортування своєю ключовою компетенцією або не можуть її організовувати ефективно, вони можуть скористатися моделлю відпускної заводської ціни та передати відповідальність за доставку продукції самому рітейлеру або постачальнику логістичних послуг.
- Поліпшення показників доступності: більш тісна співпраця постачальника та рітейлера позитивно позначається на всьому ланцюзі постачання. Показники доступності – це відношення часу, протягом якого постачальник здатний поставити продукцію рітейлеру в необхідному обсязі, до тривалості інтервалу спостереження, наприклад, за добу. Модель відпускної заводської ціни призначена в тому числі і для того, щоб на полицях в магазинах рітейлера споживач міг знайти ширший асортимент товарів, що його цікавлять.
- Нижчі ціни споживача: нижчі транспортні витрати ведуть нижчі ціни, що вигідно покупців.
- Зменшення згубного впливу на екологію: при використанні більших транспортних засобів скорочується загальна кількість поїздок, що у поєднанні з дедалі досконалішими системами планування маршрутів призводить до зменшення шкідливих викидів у навколишнє середовище.
Як слід користуватися моделлю відпускної заводської ціни
Компанії, яким потенційно цікава модель відпускної заводської ціни, насамперед мають отримати відповіді такі питання, оскільки їх зміст значною мірою визначає, будуть реалізовані переваги цієї моделі чи ні.
- Чи можна досягти скорочення частоти доставки вантажів?
- Чи призведе отримання відповідальності за транспортування до отримання вартісних переваг чи поліпшення обслуговування?
Однак потрібно врахувати й інші умови, які також є важливими:
- наскільки рітейлер може гнучко здійснювати транспортну функцію (тобто наскільки гнучко він може діяти відповідно до контрактів, які він уклав з постачальниками логістичних послуг, або якою мірою його парк транспортних засобів укомплектований усім необхідним);
- які характеристики продукції (наприклад, гарантійний термін, розміри, вага), що визначають можливості по об’єднанню різних продуктів у партію, яка доставляється однією вантажівці.
До того ж, треба вивчити наявність тимчасових вікон, протягом яких можлива доставка, і наскільки прозорі методи ціноутворення у постачальника.
При відпускній заводській ціні постачальники не несуть відповідальності за транспортування своєї продукції. Однак у цьому випадку потужності вантажно-розвантажувальних майданчиків постачальника повинні бути підвищені, значною мірою має змінитися і інфраструктура ділянок комплектації продукції та її навантаження у розподільних центрах постачальника. Водночас через зменшення кількості транспортних операцій та передачі відповідальності за них у постачальника скоротиться обсяг адміністративних видів діяльності.
При цьому варіанті взаємодії рітейлерам зазвичай потрібно нарощувати свої транспортні та вантажні потужності, а також активніше займатися адміністративними питаннями. Насправді стратегія закупівель, реалізована у разі ритейлером, має проводитися з урахуванням поділу товарів хороших і пов’язані з їх транспортуванням послуг на категорії.
Висновки
Стимулами, що підштовхують ритейлера більш активно вдаватися до даної схеми, є його зросла купівельна спроможність і переваги, що збільшилися від економії на масштабах виробництва. У той же час постачальники, як правило, не відчувають позитивних емоцій до цієї схеми і не бажають брати участь у ній, стверджуючи, що пов’язана з цим зростаюча цінова прозорість послаблює їхню позицію в ході переговорів з рітейлерами. Активному впровадженню цієї моделі заважає відсутність механізму справедливого перерозподілу переваг, одержуваних завдяки синергії, оскільки без нього не можна досягти довіри між усіма зацікавленими сторонами.
Альтернативами моделі відпускної заводської ціни можна назвати моделі «Запаси, керовані продавцем», “спільне планування, прогнозування та поповнення” (collaborative planning, forecasting and replenishment, CPFR) та “планування постійного поповнення запасів” (continuous replenishment planning, CRP). CRP – це відносно проста стратегія, при якій учасники, послідовно розташовані один за одним у ланцюгу поставок (наприклад, постачальник і рітейлер), обмінюються інформацією про фактичний попит, реальні рівні запасів і постачання. Учасники ланцюга поставок поповнюють свої відомості даними, одержуваними у місцях продажу, замість запуску процесу поповнення, що базується на простих моделях управління запасами, та традиційних економічних розмірів замовлень. При такому підході члени ланцюга постачання співпрацюють на етапі координації, тобто замість запасів використовується інформація.
CRP призводить до частих поставок невеликих обсягів продукції, розмір яких визначається темпами її фактичного споживання (йдеться про так звану «витягуючу» систему). «Витягує» система (від англ. pull system) – це запуск виробництва саме в той момент, коли необхідно поповнити запаси або коли виникне попит, тобто споживач «витягує» товар із системи, яка повинна постійно перебувати з ним у контакті . Подібність моделей «запаси, керовані продавцем» і «відпускна заводська ціна» полягає в тому, що при їх застосуванні відповідальність за прийняття важливих рішень у ланцюгу поставок та за рівні запасів переходить до одного учасника цього ланцюга, що призводить до зниження загальних витрат та підвищення споживчого цінності.
