Витрати позичальника на рефінансування іпотеки – Перелік витрат, які може понести позичальник, який бажає рефінансувати свій іпотечний кредит у сторонньому банку:
- витрати, пов’язані зі збиранням та розглядом документів за новим кредитом;
- оцінка предмета застави незалежною компанією оцінки. Деякі банки виробляють таку оцінку самостійно;
- страхування видів ризиків, визначених програмою кредитування, в акредитованих/узгоджених із рефінансуючим банком страхових компаніях (близько 0,7—1% від залишку заборгованості щорічно). Якщо компанія, в якій застраховані ризики на користь банку — первинного кредитора, акредитована в банку, що рефінансує, можливий залік страхової премії, сплаченої за раніше укладеними договорами страхування. У той самий час страхова компанія уповноважена на власний розсуд переоформити страховий договір нового вигодонабувача чи відмовити у його продовженні;
- комісії рефінансуючого банку за видачу кредиту, відкриття рахунків, зниження процентної ставки (якщо передбачено);
- комісія за переказ коштів з поточного рахунку в банку, що рефінансує, на рахунок у банку-первинному кредиторі;
- якщо кредит рефінансується у валюті, відмінною від тієї, в якій було представлено первинну позику, виникає витрата з конвертації;
- зняття обтяження первинного кредитора з об’єкта нерухомості;
- державна реєстрація нового договору застави.
Рефінансування відбувається за згодою банку (первинного кредитора), що він дає оформлення другої іпотеки. Природно, раніше відбувається процес прийняття рішення у банку, який пропонує програму рефінансування: клієнту узгоджують можливість видачі нового кредиту на рефінансування заборгованості іншому банку. У момент оформлення угоди нотаріус, який оформляв першу іпотеку, має оформляти другу. Іпотечна застава за листом банку (первинного кредитора) про зняття заборони зі своєї застави передається в іпотеку другої черги. А після того, як видається новий кредит і погашається попередній, застава йде з-під забезпечення за закритим кредитним договором і стає звичайною заставою за кредитом, виданим за програмою рефінансування. При цьому позичальник несе витрати на оформлення нового кредиту та іпотеки.
Без згоди банку, де взято кредит, здійснити рефінансування не можна. Це прописано у всіх кредитних договорах, і нотаріус, який оформляє іпотеку, завжди звертає на це увагу. Банки не зацікавлені віддавати тих клієнтів, котрі добре погашають кредит. Втративши такого позичальника, фінансова установа втрачає доходи. А ось щодо поганих позичальників зацікавленість очевидна.
