Витрати

Витрати (expenses) – виражена у грошовому еквіваленті величина ресурсів, використаних у певних цілях. Застосування грошового вимірника дозволяє підсумовувати різні ресурси, кошти, які були придбані, є і, як очікується, повинні принести економічні вигоди в майбутньому (див. Доходи майбутніх періодів). Вони враховуються як активи у балансі та переходять у розряд витрат наступного звітного періоду. Витрачені кошти, що втратили здатність приносити дохід надалі, враховуються як витрати звітного періоду.

В економічному середовищі існують різні визначення поняття «витрати», глобально їх можна розділити на дві великі групи — тлумачення витрат з точки зору економічної теорії (управлінський підхід) та з точки зору бухгалтерського обліку (бухгалтерський підхід), які значно відрізняються між собою.

Найпопулярніші визначення терміна «витрати» з погляду управлінського підходу:

• • Обсяг використаних ресурсів у грошовому вимірі задля досягнення певних цілей.
  • Вартість ресурсів (матеріальних та трудових), що використовуються для виробництва продукції, отримання прибутку або досягнення іншої мети організації.
  • Сума видатків, понесених підприємством на момент придбання товарів чи послуг.
  • Грошовий вимір суми витрат, що використовуються з певною метою.
  • Виражені у грошовій формі поточні витрати трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів виробництва продукції.
  • Вартісне вираження абсолютної величини застосовано-спожитих ресурсів, необхідні реалізації виробничо-господарську діяльність підприємства міста і досягнення ним поставленої мети.

Найпопулярніші визначення терміна «витрати» з погляду бухгалтерського підходу:

• Зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення власного капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
• Відтік чи інше використання активів та (або) виникнення кредиторської заборгованості в результаті відвантаження або виробництва товарів, надання послуг або здійснення інших операцій, що є основою діяльності суб’єкта господарювання.
• Зменшення активів або збільшення зобов’язань (пасивів), або поєднання того чи іншого у зв’язку з виробництвом та постачанням товарів у рамках діяльності підприємства.
• Грошова оцінка матеріальних та трудових ресурсів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції, надання послуг.
• Тільки конкретні витрати ресурсів, тобто зовнішні чи очевидні витрати.

За своїм характером витрати поділяються на два основні види – довгострокові та поточні.

Довготривалі витрати (інвестиції) пов’язані з вирішуваними підприємством стратегічними завданнями – будівництвом, реконструкцією або придбанням нових будівель та приміщень; покупкою нових видів машин, механізмів та обладнання; придбанням різноманітних нематеріальних активів; формуванням довгострокового портфеля цінних паперів тощо.

Поточні витрати підприємства (витрати виробництва або обігу) пов’язані з розв’язуваними ним у процесі господарської діяльності тактичними (операційними) завданнями – закупівлею сировини та матеріалів, їх транспортуванням, зберіганням та переробкою; реалізацією готової продукції (товарів, послуг); обслуговуванням матеріально-технічної бази; змістом персоналу тощо.

Управління витратами передбачає насамперед їх класифікацію за напрямами обліку: визначення вартості запасів продукції, прийняття управлінських рішень, здійснення контролю та регулювання. Оцінка запасів виробленої продукції здійснюється за собівартістю. При цьому визначаються витрати, що входять у собівартість продукції, та витрати звітного періоду.

У собівартість продукції включають виробничі витрати на основні матеріали, витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати. Основні матеріали – Матеріали, які прямо витрачені на виробництво конкретного виду продукції. Трудові витрати складаються з витрат на оплату праці, які можуть бути віднесені на конкретну продукцію. До виробничим накладним витратам відносяться амортизаційні відрахування, орендна плата; ці ресурси перетворюються на розряд витрат після продажу продукції. Невиробничі витрати (На утримання адміністрації, зі збуту продукції) відносять до витрат звітного періоду.

Повна собівартість продукції є суму прямих витрат і віднесену неї частку непрямих витрат (які не можна розділити за окремими об’єктами). До прямих відносяться витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені в їхню собівартість. До непрямих відносяться витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції, що включаються до собівартості шляхом спеціальних розрахунків. Слід зазначити, що розподіл поточних витрат на прямі та непрямі залежить від конкретних цілей їх розподілу та відповідно до цих цілей.
може змінюватись.

З метою оподаткування вироблені витрати коригуються з урахуванням затверджених у порядку лімітів, і нормативів. При цьому витрати групуються відповідно до їхнього економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація, інші витрати. Виробничі витрати включаються у собівартість продукції того звітного періоду, якого вони ставляться, незалежно від часу оплати – попередньої чи наступної. Невиробничі витрати відображаються у тому звітному місяці, у якому вони виявлені.

Для оцінки альтернативних варіантів дій при прийнятті рішень та плануванні застосовують такі види класифікацій:

• стосовно обсягу виробництва;
• на прийняті та неприйнятні до розрахунку витрати;
• безповоротні витрати та витрати минулого періоду;
• усувні та непереборні витрати;
• поставлені витрати в результаті прийнятого альтернативного курсу;
• інкрементні (приростні) та маржинальні (граничні) витрати.

Прямо пропорційно до обсягу виробничої діяльності змінюються змінні витрати (Основні матеріали, відрядна праця). Постійні витрати залишаються постійними для різних масштабів виробництва за певний період (управлінські витрати).

Змінні поточні витрати (витрати) залежить від зміни обсягу операційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства, тобто. від обсягу виробництва чи реалізації продукції. При цьому рівень такої залежності різний. Вона може мати пропорційний характер (при якому сума змінних витрат окремих видів зростає або скорочується пропорційно зростанню або зниженню обсягу основної діяльності); дегресивний характер (у якому сума змінних витрат окремих видів зростає меншими темпами, ніж зростає обсяг основної діяльності); прогресивний характер (у якому сума змінних витрат окремих видів зростає вищими темпами, ніж збільшується обсяг операційної діяльності). Отже, наявність змінних витрат зумовлено процесом основний виробничо-комерційної діяльності підприємства.

Постійні поточні витрати (витрати) не залежить від обсягу операційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства, тобто. вони мають місце навіть у разі, якщо підприємство тимчасово припинило свою операційну діяльність. При цьому у складі таких витрат виділяють абсолютно постійні поточні витрати (наприклад, витрати на оренду приміщень) і умовно постійні поточні витрати (наприклад, знос малоцінних предметів, що швидко зношуються). Розглядаючи постійні поточні витрати, слід пам’ятати, що вони є лише у короткому періоді діяльності підприємства. У тривалому періоді його діяльності всі види поточних витрат схильні до зміни.

Виділення у складі поточних витрат (витрат) постійних та змінних їх видів є одним із основних принципів ефективного управління ними.

Прийняті до розрахунку витрати – Це майбутні витрати, які схильні до впливу прийнятого рішення. (При виборі виду транспорту для транспортування матеріалів (власним автотранспортом або залізничним) податок з власників транспортних засобів буде відноситися до витрат, що не приймаються до уваги, тому що його розміри не залежать від зробленого вибору, тоді як витрати на бензин відносяться до прийнятих до уваги витрат).

Усувні витрати – це витрати, яких можна уникнути, обравши альтернативний курс дій. Непереборних витрат уникнути неможливо. (При прийнятті рішення повинні враховуватися лише видалені витрати і вибиратися той варіант, який створює дохід, що перевищує непереборні витрати.)

Під безповоротними витратами розуміється вартість вже придбаних ресурсів, коли вибір не може вплинути на суму даних витрат, що виникли в результаті раніше прийнятого рішення, які не можуть бути змінені жодним рішенням у майбутньому.

Для організації контролю та регулювання розмірів витрат в організаційній структурі підприємства виділяють центри відповідальності (ділянка, менеджер яка індивідуально відповідає за його роботу). Витрати, що реєструються за центрами відповідальності (responsibility centre), класифікуються як регульовані та нерегульовані. Регульовані витрати є предметом регулювання із боку менеджера, сфера відповідальності якого пов’язані з цими затратами. (Наприклад, оплата праці виробничих робітників та допоміжного персоналу, канцелярські, телефонні витрати.) Нерегульовані витрати – Амортизація, оплата праці менеджерів.