Вина страхувальника — суб’єктивне ставлення особи до своєї протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) та її можливих наслідків, що нерідко є причиною настання шкоди (шкоди).
Розрізняються два види провини – умисел та необережність. Остання поділяється на грубу та просту. Наявність навмисної чи грубої необережної провини страхувальника є підставою звільнення страховика з його обов’язку з виплати страхового відшкодування (страхової суми) чи скорочення розміру виплат.
Груба необережність страхувальника (страхувальник не передбачав небажаних наслідків своїх дій або легковажно сподівався запобігти їх), що сприяла виникненню чи збільшенню шкоди, може бути підставою як зменшення розміру відшкодування, так повної відмови у ньому.
Груба необережність як форма провини проявляється також у невиконанні страхувальником обов’язків щодо забезпечення збереження застрахованого майна, що покладаються на нього законом або договором страхування.
Вина страхувальника – передбачений договором страхування випадок (неспростовні обставини, факти тощо), коли страховик звільняється від обов’язку відшкодувати шкоду (страхову шкоду) страхувальнику (застрахованому).
