У статті ми розглянемо, які бувають види грошей, у яких полягає їх сутність, розглянемо деякі приклади, і навіть простежимо еволюцію видів грошей.
Зміст
Основні види грошей
Глобально виділяють два основні види грошей:
- Дійсні гроші, тобто. гроші, номінал яких відповідає їхній реальній (внутрішній) вартості. Прикладом такого виду грошей є гроші у формі злитків та монет, виготовлених золота (див. Золотий стандарт). Переважна більшість фінансових систем ранніх епох функціонувало з урахуванням дійсних грошей (див. форми грошей та його еволюція).
- Фіатні гроші, тобто. гроші, реальна вартість яких, як правило, істотно нижча за їхню номіналу. Наприклад, собівартість виготовлення 100 доларів купюри становить менше 10 центів. Фіатні гроші є основою всіх сучасних фінансових систем.
Гроші виникли на певному етапі розвитку суспільства (див. Походження грошей), коли в товарообмінному процесі виділився якийсь товар-посередник, який став виконувати роль загального мірила або, так би мовити, еквівалента вартості товарів, що обмінюються. Так виник історично ранній вид грошей – товарні гроші.
Товарні гроші
У різні історичні епохи та в різних народів як гроші (тобто товару-посередника) виступали різні товари та предмети: худоба, зерно, сіль, чай, тютюн, прикраси, наконечники стріл і копій, були й зовсім «екзотичні» предмети , наприклад, мушлі Каурі і т.п. На вищому рівні розвитку нашої цивілізації на зміну вищезгаданим предметам прийшли дорогоцінні метали – переважно золото та срібло.
Товарні гроші (їх ще досить часто називають речовими грошима, натуральними грошима, дійсними грошима або справжніми грошима) – це такий вид грошей, у ролі якого виступає певний товар, що має внутрішню вартість і має деяку корисність. Тому такий товар може використовуватися і як гроші, і безпосередньо як товар (за його основним цільовим призначенням). Наприклад, сіль могла бути використана і як гроші (для здійснення товарообмінних операцій) і як товар для особистого споживання – безпосереднє вживання в їжу, засолювання м’яса, для вичинки шкур тощо.
З розвитком обміну роль грошей закріпилася однією товаром – благородними металами (золотом і сріблом). Це було зумовлено їх фізичними та хімічними властивостями, такими як:
- портативність (у невеликій вазі полягає велика цінність – на відміну, наприклад, від солі);
- транспортабельність (зручність перевезень – на відміну чаю);
- ділимість (поділ зливка золота на частини не призводить до втрати цінності – на відміну худоби);
- порівнянність (два зливки золота однакової ваги мають однакову цінність – на відміну від хутра);
- впізнаваність (золото та срібло легко відрізнити від інших металів);
- відносна рідкість (що забезпечує благородним металам досить велику цінність);
- зносостійкість (благородні метали не піддаються корозії і не втрачають своєї цінності з часом – на відміну від хутра, шкіри, черепашок).
На основі дорогоцінних металів у різних країнах існували різні типи фінансових систем:
- монометалізм (коли як гроші використовувався лише один метал – або золото, або срібло);
- біметалізм (коли як гроші використовувалися обидва метали).
Спочатку благородні метали використовувалися як злитків. Обслуговування обміну вимагало постійного зважування та розподілу злитків. Тому у VII столітті до н. в Стародавньому Римі в храмі богині Монети злиткам стали надавати плоску форму, ставити вагу металу та карбувати портрет правителя. Так з’явилися перші монети та грошовий обіг, заснований на монетах.
Хоча товарні гроші давно вийшли з ужитку, на даний момент за певних умов деякі товари продовжують виконувати функції грошей. Наприклад, у в’язницях у в’язнів таким товаром є сигарети, у місцях проведення бойових дій як гроші можуть використовуватися зброя та боєприпаси, у період важких економічних криз – цукор, сіль, чай, сірники тощо.
Товарні гроші вийшли з обороту внаслідок того, що вони мали низку недоліків. Як правило, це:
- непортативні (некомпактні): займали багато місця (великий обсяг) – незручні при зберіганні;
- важкі – незручні під час транспортування;
- неподільні (наприклад, жива худоба);
- псуються при зберіганні;
- надто дорогі у виготовленні (т.к. реальна вартість грошей (товару) має відповідати номінальній вартості, інакше такий товар не зможе виконувати функції грошей);
- недостатність кількості грошей (товару) задоволення потреб економіки країни зі зростанням виробництва та рівня економічного розвитку.
Нині у ролі товарних грошей можуть виступати інвестиційні монети з дорогоцінних металів, які мають чинність законного платіжного засобу всередині країни.
Забезпечені гроші
Забезпечені гроші – еволюційно наступний вид грошей після товарних. Забезпечені гроші (їх ще називають розмінні гроші, представницькі гроші) – це гроші, в ролі яких виступають знаки або сертифікати, які можуть бути обмінені за пред’явленням фіксованої кількості певного товару або товарних грошей, наприклад, на золото або срібло. Фактично забезпечені гроші є представниками товарних грошей.
Поява забезпечених грошей була обумовлена насамперед простотою використання — зручністю та більшою безпекою транспортування, відсутністю реального псування та стирання золота у процесі обігу.
Вважається, що перші забезпечені гроші з’явилися у Стародавньому Шумері, де для оплати використовувалися фігурки овець та кіз із обпаленої глини. Ці фігурки могли бути обмінені по пред’явленню живих овець і кіз.
Спочатку банкноти засвідчували наявність відповідної кількості повноцінної монети та були забезпеченими грошима. Проте на сьогодні, після скасування золотого стандарту, банкноти більше не гарантуються обміном на фіксований товар, тому такий вид грошей, як «забезпечені гроші», перетворився на новий вид грошей – «символічні гроші» (або «фіатні гроші»), зберігши колишню назву.
Фіатні гроші
Фіатні гроші (їх ще називають символічні гроші, паперові гроші, декретовані гроші, несправжні гроші) – це гроші, які не мають самостійної вартості або вона суттєво нижча від номіналу. З одного боку, фіатні гроші не мають цінності (внутрішньої реальної вартості), але з іншого — здатні виконувати функції грошей, оскільки держава приймає їх як сплату податків, а також оголошує законним платіжним засобом на своїй території.
На сьогоднішній день основною формою фіатних грошей є банкноти та безготівкові гроші, що знаходяться на рахунку в банку. При цьому поняття «безготівкові гроші» умовне, оскільки йдеться по суті про безготівкові (безгрошові) розрахунки, тобто про розрахунки боржників з кредиторами без використання готівки. При розрахунках готівкою власник грошових купюр (банкнот) безпосередньо використовує їх на власний розсуд, а за безготівкових розрахунках уповноважена особа пред’являє до банку відповідні вимоги, виконання яких від нього вже не залежить. Це відноситься до одиниць вартості електронних нефіатних платіжних систем (різновид електронних грошей).
Як правило, емісію грошей здійснює держава в особі центрального банку країни. Випуск фіатних грошей дозволяє отримувати два види доходу: сеньйораж та інфляційний податок. Сеньораж – Це прибуток за рахунок різниці в ціні між вартістю виготовлених грошей та їх ринковою, обмінною вартістю. Інфляційний податок – дохід, який отримує емісійний банк або держава за рахунок випуску додаткових грошей для фінансування своїх витрат. Ці дії викликають інфляцію, тому й прийнято називати такий прибуток інфляційним.
З поширенням платіжних карток та електронних грошей банкноти поступово витісняються з обігу, особливо це характерно для розвинених країн, де питома вага готівкового грошового обігу займає незначну частину.
Кредитні гроші
Сучасна економічна наука виділяє в окрему групу такий вид грошей, як «кредитні гроші». Кредитні гроші — це права вимоги у майбутньому щодо фізичних чи юридичних, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай, у формі цінного паперу, які можна використовувати для купівлі товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата за такими боргами зазвичай провадиться у певний термін, хоча є варіанти, коли оплата провадиться у будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть у собі ризик невиконання вимоги.
Прикладами кредитних грошей є вексель та чек.
Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється із розстроченням платежу (у кредит). Їхня поява пов’язана з функцією грошей як засобу платежу, де вони виступають зобов’язанням, яке має бути погашене у встановлений термін.
Особливістю кредитних грошей і те, що й випуск у звернення пов’язують із дійсними потребами оборота. Позика видається під забезпечення, яким служать певні види запасів, а погашення позик відбувається за зниження залишків цінностей. Завдяки цьому може досягатися ув’язування обсягу платіжних коштів, що надаються позичальникам, з дійсною потребою обороту в грошах.
Кредитні гроші не володіють власною вартістю, вони є символічним виразом тієї вартості, яка міститься у товарі-еквіваленті. Їх випуск обіг проводять зазвичай банки і під час кредитних операцій. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, акцептований вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.
Існує й інша система класифікації грошей: готівка і безготівкові.
Причому до готівки прийнято відносити не лише асигнації та казначейські квитки, але також такі кредитні гроші: як векселі, чеки та банкноти.
До безготівкових грошей відносяться записи на банківських рахунках, включаючи платіжні пластикові картки, кредитні пластикові картки та електронні гроші.
