Відповідальність економічного суб’єкта — обов’язок економічного суб’єкта відповідати за прийнятими ним зобов’язаннями, виконувати договори, дотримуватися законів, сплачувати податки, компенсувати збитки, завдані чужій власності, навколишньому середовищу. Форми та види відповідальності передбачаються законодавством та угодою сторін. Відповідальність передбачається у формі штрафів, компенсаційних виплат тощо.
Наслідком різноманітних економічних правопорушень є економічна, правова та моральна відповідальність винних. Варто відразу відзначити, що чітко визначений суспільний статус має лише правова форма відповідальності за економічні злочини.
Економічна відповідальність за економічні злочини не має чітко визначених обсягів, але вона може спричинити різні форми економічних збитків для винного, крім того, що він відшкодував потерпілому згідно з рішенням суду. Її форми та обсяги визначаються міцністю та силою формальних та неформальних економічних об’єднань, спілок, асоціацій тощо, коли вони вживають відповідних заходів за межами правового поля для покарання того, хто порушив писані та неписані правила співробітництва щодо будь-якого суб’єкта господарювання, якщо Події винного порушують право та мораль економічних відносин. Ці заходи можуть виявлятися у розриві партнерських зв’язків та негласному оголошенні бойкоту, що тягне за собою обмеження ринку для винного, позбавлення його сировини, енергії, робочої сили, інших ресурсів, економічної, технологічної, фінансової підтримки. Наслідки цих заходів можуть бути більш тяжкими порівняно з скоєним злочином та тимчасовими вигодами.
Але дію та ефективність економічної відповідальності залежить від рівня самоорганізації суб’єктів економічної діяльності. З погляду виваженості відповідальності за економічні правопорушення, відповідності їх завданих втрат законному суб’єкту господарювання, більш ефективною є правова відповідальність правопорушника.
Сутність правової відповідальності полягає в тому, що винний у правопорушенні має відшкодувати потерпілому збитки, бути притягнутим до кримінальної відповідальності, якщо економічний злочин має суспільно небезпечний характер. При цьому особливо важливим є те, що судові органи поновлюють права потерпілого.
Головним об’єктом та предметом здійснення економічних злочинів є власність та право власності. Тому на основі Конституції, яка захищає всі форми власності та забороняє її використання із злочинними намірами, формується цивільна та кримінальна відповідальність за порушення права власності.
Якщо йдеться про інший напрям економічної злочинності — злочинність у сфері економічної діяльності — безпосереднім об’єктом її здійснення є обмеження права конкурентів на економічну діяльність, або порушення права економічної діяльності з безпосередньою чи опосередкованою метою збільшення власного права та обмеження права суперника на отримання доходів, що у Зрештою також є порушенням права власності на доходи.
Розширення громадського виробництва породжує нові форми співробітництва між суб’єктами економічної діяльності, а водночас і нові форми економічної злочинності. Тому нормативно-правова база відповідальності за економічні злочини та порушення прав суб’єктів економічної діяльності має систематично оновлюватись.
Найбільш поширеним порушенням права економічної діяльності окремих громадян є порушення їх основних трудових прав. Вони пов’язані з порушенням тривалості робочого часу, права на відпочинок, своєчасну та повну оплату праці, безпеку праці.
Таким чином, існують чотири основні форми правової відповідальності: цивільна, дисциплінарна, адміністративна та кримінальна. Вони реалізуються за допомогою судового відновлення права потерпілих, державного примусу винних компенсувати збитки потерпілим та каральні державні заходи щодо тих, хто вчиняє небезпечні для суспільства злочини.
Специфічною формою відповідальності за порушення прав суб’єктів господарювання та економічні злочини є моральна відповідальність. Вона формується з урахуванням загального розвитку корпоративної етики менеджменту. Моральна відповідальність безпосередньо пов’язана з економічною відповідальністю, її наслідком для порушника є обструкція з боку колег та припинення співпраці з ним.
Моральна відповідальність бізнесмена, менеджера зростає прямо пропорційно до обсягу рішень, які ним приймаються. У цілому нині етичний кодекс менеджера спирається такі принципи, порушення яких створює основу моральної відповідальності:
- чесність та дотримання правових та моральних норм;
- висока якість товарів та послуг;
- забезпечення норм безпеки праці;
- недопущення неправдивої інформації в рекламі про продукцію та послуги;
- недопущення поширення неправдивої інформації про конкурентів та суперників;
- справедливе ставлення до працівників та службовців;
- безумовне виконання виробничих, фінансових та маркетингових зобов’язань перед державою, партнерами, працівниками та споживачами продукту та послуг;
- захист навколишнього середовища;
- участь у соціально-економічних заходах розвитку регіону, де розташована штаб-квартира фірми, підприємства та відділень;
- відмова від хабарів, підкупу, здирства;
- надання громадськості інформації, яка не становить державної та комерційної таємниці.
