Вексель (Bill (of Exchange), Promissory Note) – письмове боргове зобов’язання у вигляді цінного паперу, складене за встановленою формою. Вексель дає особі, якій він виданий, зване векселедержателембезумовне, підтримуване законом декларація про отримання від векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного платника (переказний вексель) зазначеної у векселі суми.
Вперше вексель народився Італії в XIII в. внаслідок розвитку міжнародної торгівлі та банківської справи. Прообразом векселі були ордери (накази) платежу, позичкові листи, розписки про суми. Спочатку вексель використовувався для здійснення валютообмінних операцій та безпеки транспортування повноцінних грошей: банкір виписував свідоцтво про отримання грошової суми, при пред’явленні якого кореспондентові банкіра за кордоном клієнт отримував кошти у місцевій валюті. З розвитком вексельного права сфера використання векселя розширюється, він перетворюється на універсальний кредитний, платіжний та розрахунковий документ.
Залежно від форми та способу використання розрізняють простий та переказний вексель.
Простий вексель засвідчує зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари або послуги. У складанні простого векселі беруть участь дві особи: боржник (позичальник) та кредитор. Боржник (векселедавець) виписує вексель, у якому зобов’язується виплатити суму боргу в зазначений термін, підписує його та передає своєму кредитору (векселедержателю).
Переказний вексель (тратта) містить наказ векселедавця (трасанта) платнику (трасату) виплатити зазначену суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту). Акцептуючи вексель, платник (акцептант) приймає він зобов’язання з його своєчасної оплаті у вигляді суми, яку скоєно акцепт, і стає, як і той, хто надав простий вексель, головним зобов’язаним за векселем лицом. Векселетримач має можливість, не чекаючи закінчення терміну погашення векселя, передати його іншій особі з метою погашення боргу шляхом індосування. Кожен індосант бере на себе відповідальність за оплату та акцепт векселі.
Якщо зобов’язань акцептанта чи індосантів виявляється недостатньо, оплата векселя може бути гарантована за допомогою вексельної поруки – авалю. Однак зобов’язання аліста є вторинними по відношенню до зобов’язань особи, за яку здійснено поруку, та реалізуються лише за невиконання основного зобов’язання. Останній векселетримач повинен пред’явити вексель до оплати платнику чи особі, якій доручено здійснити платіж за векселем — доміциліантом, у місці платежу в день оплати або в один із двох наступних робочих днів. Дострокова оплата векселя можлива лише за згодою платника.
Боржник (презентат) за допомогою індосаменту або безперервного ланцюга індосаментів дізнається про нового власника векселя, переконується в тому, що суб’єкт, який пред’являє вексель до платежу або до акцепту (презентат), та векселетримач є однією особою, та сплачує останньому вексельну суму з розпискою на обороті векселі про здійснення платежу. З моменту оплати векселя особа, яка здійснила платіж, вважається вільною від зобов’язання.
У разі відмови від оплати або неспроможності боржника сплатити вексельну суму векселетримач може подати проти нього позов до суду, а також вимагати оплати в порядку регресу (зворотної вимоги) від усіх (або окремо від кожного) з солідарно-відповідальних за векселем осіб: індосантів, гарантів та трасанту без урахування черговості підписів на векселі. Подання позову проти солідарно-відповідальних осіб має передувати процедура протесту векселі з боку векселедержателя. За відсутності протесту, у разі несвоєчасного його подання, недотриманні необхідних правових норм при здійсненні протесту, векселетримач втрачає право на висування позову до трасанта та індосантів. У позові векселетримач може вимагати, крім вексельної суми, також відсотки та пеню для відшкодування витрат.
Векселетримач може обмежуватися очікуванням терміну погашення векселя чи використанням векселя як платіжного кошти. Він може отримати банківський кредит шляхом обміну векселі у банку до терміну його погашення або надати вексель банку в заставу. Реалізація прав, які з векселі, можлива лише після його пред’явлення.
Вексель є абстрактним борговим зобов’язанням, тобто незалежним від причин виникнення боргу, відносин між суб’єктами вексельної операції, часу та місця укладання угоди. У тексті векселя відсутні будь-які положення, які пов’язували б оплату векселя з виконанням умов товарної угоди. Відповідальність за векселем не залежить від матеріальної основи, тобто безпосередніх боргових зобов’язань, що спричинили його появу.
Вексель є безперечним та безумовним борговим зобов’язанням. Платник за векселем неспроможна ухилитися від сплати боргу чи продовжити термін використання кредиту. Вексель є письмовим документом, виписаним за встановленою формою. Відповідно до Однойменного Закону про переказні та прості векселі для визнання документа векселя в тексті мають бути обов’язкові реквізити:
- вексельна мітка (найменування “вексель”), зазначена двічі;
- простий та нічим не обумовлений наказ (для переказного векселя) або зобов’язання (для простого векселя) сплатити певну суму;
- найменування платника (для переказного векселі);
- термін та місце платежу;
- назва того, кому чи за чиїм наказом має бути здійснено платіж;
- дата та місце складання векселі;
- підпис того, хто видає документ.
Залежно від характеру угод, що призвели до появи векселі, розрізняють комерційні та фінансові векселі.
Комерційний (товарний, торговий) вексель з’являється у зверненні внаслідок реальної угоди з купівлі-продажу товару, виконаних робіт, наданих послуг.
Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції та засвідчує отримання грошової позики. Позичкові операції, покладені основою фінансового векселі, може бути реальними чи фіктивними (безгрошовими). Реальні векселі мають широку сферу обігу. До фіктивним векселям відносять дружні та бронзові векселі. В основі дружніх (дружніх) векселів немає реальної кредитної угоди. Вони акцептуються з метою надання допомоги отримання кредиту неплатоспроможному особі. За таких умов обидва суб’єкти угоди акцептують вексель один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Бронзовий («дутий», вигаданий) вексель виписується на ім’я неіснуючої чи заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту або збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилося у близьких до нього осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. На відміну від дружнього векселя, в якому особа, яка його акцептувала, бере на себе вексельне зобов’язання, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів. Різновидом фінансових векселів є казначейські векселі, що випускаються державою покриття своїх витрат.
У світовій практиці діяльність щодо векселів регулюється міжнародним документом «Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», підписаний у Женеві 7 червня 1930 р. В Україні Конвенція набула чинності з 06.01.2000 р.
(Див. Акцептний кредит, Аллонж, Вексельний кредит).
