Валютний курс (Exchange Rate) – ціна національної грошової одиниці, яка виражається в грошовій одиниці іншої країни, залежить від багатьох курсотворних факторів, що виявляють себе через попит та пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями та відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці центрального банку.
Валютний курс є своєрідною формою ціни, що сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою, виходячи, насамперед, з їхньої купівельної спроможності.
Розрізняють кілька видів валютного курсу: офіційний, ринковий, біржовий, курс покупця, курс продавця, обмінний тощо.
На грошовому ринку валютний курс виконує певні функції, головними з яких є:
- сприяння інтернаціоналізації фінансових відносин, об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;
- порівняння рівнів та структури цін, а також рівнів економічного розвитку окремих країн;
- порівняння національної та міжнародної вартості на національних та світових ринках;
- перерозподіл національного продукту між окремими галузями та секторами економіки;
- забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки;
- стимулювання експорту, імпорту чи інвестиційної діяльності;
- інтернаціоналізація господарських зв’язків тощо.
Основою визначення та порівняння валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют, що визначається вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю порівняно з базовим періодом.
На рівень та динаміку валютного курсу впливає ряд факторів. Розрізняють фактори структурного (макроекономічного) характеру та кон’юнктурні, які постійно змінюються під впливом тенденцій внутрішнього та світового ринків.
До структурних факторів відносяться:
- показники економічного зростання;
- рівень інфляції;
- обсяги грошової маси в обігу;
- рівень облікової ставки;
- стан та структура платіжного балансу;
- характер та інтенсивність торгових потоків;
- обсяги дефіциту державного бюджету;
- платоспроможність країни та довіра до національної валюти на внутрішньому та зовнішньому ринках;
- обсяги внутрішніх та зовнішніх запозичень тощо.
До кон’юнктурних факторів відносять:
- рівень довіри до банківської системи країни та національної грошової одиниці;
- стабільність фінансової системи;
- рівень розвитку ринку валютних операцій;
- формування інфляційних та девальваційних очікувань;
- рівень розвиненості інших секторів фінансового ринку тощо.
Стан платіжного балансу, що характеризує ефективність зовнішньоекономічної діяльності країни, безпосередньо впливає рівень і динаміку валютного курсу. Найбільший вплив на нього роблять поточні операції балансу (купівля товарів, послуг, доходи від інвестицій тощо). Великий обсяг дефіциту платіжного балансу свідчить про низьку конкурентоспроможність національних товарів та послуг на світових ринках та високу привабливість іноземних товарів. За наявності дефіциту платіжного балансу відбувається збільшення зовнішньої заборгованості країни та виникають умови для підвищення курсу національної валюти. Активне сальдо платіжного балансу свідчить про перевищення валютних надходжень над їх витратами та може сприяти підвищенню попиту на національну валюту та зниженню її курсу по відношенню до іноземних валют.
Істотний вплив на валютний курс може мати збільшення обсягів грошової маси в обігу, підвищення темпів інфляції та наявність інфляційних очікувань. Практично у всіх країнах, особливо за умови спаду виробництва, ці фактори сприяли підвищенню курсів (девальвації) національних валют. Показовим прикладом може бути фінансова криза 2008-2009 рр., коли курс гривні до долара США девальвував на 68% або 2013-2014 рр., коли курс гривні до долара США девальвував майже в 3 рази.
Підвищення відсоткових ставок означає подорожчання грошей, тому сприяє зміщенню інвестиційного і спекулятивного попиту з іноземної валюти на внутрішній грошовий ринок, зокрема на придбання ОВДП. Маневрування процентними ставками викликає перетікання значних сум капіталів на міжнародних фінансових ринках. Підвищення відсоткових ставок, як правило, сприяє припливу іноземних інвестицій та стабілізації валютного курсу.
Чинники, які формують валютний курс, досить мобільні, їх взаємний вплив часто може нейтралізувати чи посилити дію одне одного, тому, керуючись загальними тенденціями динаміки валютного курсу, у конкретній ситуації необхідно аналізувати дію кожного чинника у взаємозв’язку коїться з іншими.
За час існування міжнародних валютних систем було сформовано певні закономірності динаміки валютного курсу, що на основі впливу на процентні ставки, спрямованості експортно-імпортних потоків, конкурентоспроможності товарів на зовнішніх ринках, умов перетікання капіталів тощо. призводять до певних економічних наслідків.
У разі відносної стабільності внутрішніх та зовнішніх цін коливання валютного курсу відбивають зміна відносних цін, тобто зміна конкурентоспроможності товарів. Девальвація (зниження рівня фіксації валютного курсу центральним банком) національної валюти призводить до того, що товари, вироблені у цій країні, на зарубіжних ринках будуть дешевшими, а іноземні товари на національному ринку – дорожчими. Це означає, що підвищення валютного курсу сприяє збільшенню обсягів експорту та скорочення імпорту, а ревальвація курсу (подорожчання національної валюти), навпаки, призводить до збільшення обсягів імпорту та скорочення експорту.
Негативне сальдо платіжного балансу свідчить про те, що попит на іноземну валюту перевищує її пропозицію, а це, у свою чергу, призводить до знецінення національної валюти. Позитивне сальдо платіжного балансу, навпаки, характеризує підвищення пропозиції іноземної валюти та сприяє подорожчанню національної валюти.
Перетікання капіталів із країни в країну залежить від рівня відсоткових ставок та очікуваних змін валютних курсів. Країни, в яких встановлені високі відсоткові ставки та функціонує стабільна грошова одиниця, є привабливішими для іноземного капіталу. Інвестори позбавляються валют, які можуть бути девальвовані, і переводять свої капітали у валюти тих країн, де проводиться жорстка грошово-кредитна політика, що забезпечує високі відсоткові ставки та дорогу національну валюту.
У разі різкого скорочення золотовалютних резервів країни центральний банк має проводити девальвацію національної валюти. Це дозволяє відновити платіжний баланс, зробивши експортні товари дешевими, а імпортні — дорогими, що стимулюватиме збільшення обсягів експорту та скорочення імпорту. Щоб нейтралізувати негативні наслідки девальвації, потрібно стабілізувати внутрішні ціни. Інакше підвищення внутрішніх цін нівелює виграш підвищення конкурентоспроможності товарів на світових ринках. Щоб цього не сталося, потрібна жорстка фіскальна та грошово-кредитна політики — так звана політика «дорогих грошей».
(Див. Валютна політика, Валютне котирування, Офіційний обмінний курс гривні, Паритет купівельної спроможності).
