Валютні війни – дії фінансової влади країни, націлені на зниження курсу своєї валюти щодо інших, які є важливими для міжнародної торгівлі цієї держави. У відповідь на подібні дії інші країни починають знижувати обмінний курс своєї валюти, внаслідок чого цей процес важко зупинити.
Сенс цілеспрямованого зниження обмінного курсу власної валюти (девальвації) полягає у покращенні становища власної промисловості (насамперед експортної) та погіршенні умов для імпорту товарів та послуг. Передбачається, що непряме обмеження конкуренції з боку іноземних виробників може прискорити економічне зростання країни, знизити безробіття, за необхідності «перезапустити» економіку, що у стані кризи чи депресії.
Традиційним об’єктом звинувачень у веденні валютних воєн є Китай, який жорстко управляє курсом женьміньбі (юаня) до долара і, на думку американської влади, утримує цей курс на занадто низькому рівні для забезпечення зростання обсягів експорту китайської продукції на світовий ринок.
Термін «валютні війни» повернувся до активного обігу під час кризи світової економіки у 2007-2010 роках, коли представники країн почали звинувачувати один одного у навмисному зниженні курсів валют. Так, дії США, включаючи програми кількісного пом’якшення, призвели до зниження курсу долара до кошика основних світових валют приблизно на 20% у період з кінця 2008 до середини 2011 року. Також через дії США постраждали країни, що розвиваються: долари ринули на їхні ринки, піднявши курси національних валют. Внаслідок побоювання та невдоволення цих країн у вересні 2010 року озвучив міністр фінансів Бразилії Гвідо Мантега, який використовував у своїй промові термін «валютна війна». З іншого боку, варто зауважити, що перед тим, як зміцнитися на 30% у 2009—2010 роках, бразильський реал пережив більш істотну та швидку девальвацію 2008-го.
У пізніший час різні дії захисту своїх валют від сильного зміцнення робили Швейцарія та інші країни. У період з жовтня 2012 до лютого 2013 року значну девальвацію, підтриману діями Центрального банку, пережила японська єна, яка втратила 17% вартості по відношенню до долара. Цей крок Японії активно обговорювався фінансовою владою розвинених країн, внаслідок чого вони заявили про неприпустимість штучного зниження курсу валют та відданість керівництву найбільших економік світу принципам вільного ціноутворення на валютному ринку. Аналітиками ця заява була розцінена як неофіційне оголошення перемир’я під час валютних воєн.
