Управління попитом – забезпечення рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції методами державної фінансової та кредитно-грошової політики.
Управління попитом – управління рівнем сукупного попиту в економіці за допомогою фіскальної політики та кредитно-грошової політики з метою пом’якшення чи усунення коливань рівня економічної активності, пов’язаних із діловим циклом. Головна мета управління попитом – не допускати ні його недостатності (запобігаючи безробіттю), ні його надмірності (запобігаючи інфляції).
Поняття «управління попитом» запроваджено представниками кейнсіанства у 50-ті роки. На їхню думку, управління попитом дозволяє досягти основних цілей державної економічної політики:
- економічного зростання;
- стабільної купівельної спроможності грошей;
- повної зайнятості;
- рівноваги платіжного балансу.
Основні інструменти управління попитом відповідно до кейнсіанської теорії – державна фінансова політика (політика витрат, податкова політика), кредитно-грошова політика (відсоткова політика, операції на відкритому ринку, політика мінімальних резервів), політика доходів, покликана забезпечити прийнятну з урахуванням цілей державного регулювання динаміку заробітної плати, прибутку та цін.
Практика державного регулювання показала обмежені можливості управління попитом, що виявилося у розвитку у 70-ті роки. феномена стагфляції — зростання бюджетних дефіцитів, посилення кон’юнктурних коливань внаслідок непередбачуваних лагів фіскальної та фінансової політики. В результаті посилилися позиції неокласичної теорії та відбувся перехід низки країн наприкінці 70-х – на початку 80-х рр. н. до переважно монетаристських засобів на економіку.
Управління попитом – це функція виявлення всіх видів попиту на продукцію та послуги для роботи на ринку. Воно включає формування пріоритетів джерел попиту у разі нестачі постачання. Належне управління попитом полегшує планування та використання ресурсів для прибуткового результату бізнесу.
У маркетингу управління попитом – це процес планування, здійснення, контролю та моніторингу розробки, ціноутворення, просування та дистрибуції продуктів та послуг для досягнення тих операцій, які відповідають потребам організації та індивідуальним потребам.
Управління попитом — комплекс заходів, вкладених у стимулювання попиту чи регулювання його коливань. Стимулювання попиту передбачає підвищення привабливості, формування потреби у її продукції. Регулювання коливань попиту покликане згладити «стрибки» у величині попиту, зумовлені його сезонними коливаннями та іншими причинами.
Основним інструментом управління попитом є реклама. Вона впливає відразу на велику кількість потенційних споживачів і витрати на одного споживача виявляються незначними. Проте реклама вимагає досить великих абсолютних витрат (наприклад, вартість хвилини реклами на загальнонаціональному телеканалі становить кілька тис. дол.), рекламні оголошення стандартизовані, їх важко пристосувати до потреб та потреб аудиторії. Тому підприємства паралельно з рекламою організують виставки, конкурси, лотереї, розповсюджують купони, що дають право на покупку товару зі знижкою, надсилають комівояжерів тощо.
Хоча інтенсивність реакції більшості споживачів у цілому обернено пропорційна інтенсивності використання інструментів управління попитом, все ж таки обсяги продажів багатьох підприємств, які намагаються управляти попитом, зростають.
