Угода з цінними паперами — операція з цінними паперами, що є передачу майнових прав, що закріплюються цінними паперами, одночасно з переходом права власності на самий цінний папір.
На ринку цінних паперів право власності на цінний папір передає емітент або власник цінних паперів. Інвестор здійснює покупку (придбання) цінних паперів.
Угода з цінними паперами – угода, пов’язана з купівлею, продажем чи обігом цінних паперів.
Угоди з цінними паперами класифікуються, насамперед, на біржові та позабіржові. Біржові угоди – Купівля-продаж цінних паперів, що регламентується Правилами торгівлі, що встановлюються фондовою біржею. Під час укладання біржових угод, зазвичай, безпосередні емітенти, й інвестори відсутні, їх інтереси представляють біржові посередники — професійні учасники ринку цінних паперів. Угоди з цінними паперами, що здійснюються на позабіржовому ринкувключають:
- купівлю-продаж;
- мену;
- дарування;
- позику;
- передачу управління;
- зміну форми власності під час приватизації, реорганізації, внесення внесків до статутного капіталу, за рішенням суду.
Угода з цінними паперами оформляється у простій письмовій формі, але за бажанням учасників угоди може бути засвідчена нотаріально. Підставою для її укладання служить усну згоду сторін, однак, юридичну силу правочин матиме після укладання договору, що виражає зміст правочину та підписаного його сторонами або їх уповноваженими. Для цінних паперів усна угода допустима лише щодо цінних паперів пред’явника. Для біржових угод важливими є три аспекти:
- організаційний (відбиває порядок дій та документи, необхідні для укладання угоди);
- економічний (характеризує мету укладання угоди, її ефективність та ризики);
- правової (встановлює правничий та обов’язки сторін по угоді та його майнову відповідальність за порушення її умов).
Якщо об’єктом торгівлі на фондовій біржі виступають самі цінні папери і метою угоди є безпосереднє постачання цінних паперів, передача їх покупцю (тобто відбувається реальна зміна власника цінних паперів), має місце угода реальний товар чи угода з реальним товаром.
Залежно від терміну виконання угоди на фондовій біржі ділять на спотові (касові), що підлягають виконанню негайно (у залі біржі (t+0) або протягом 3 днів після укладання (t+3), де t — дата укладання угоди) та термінові , За якими продавець зобов’язується подати цінні папери до встановленого терміну, а покупець – прийняти їх та сплатити за умовами угоди. За вітчизняним законодавством термінові угоди мають бути виконані протягом 3 місяців. (T+90).
Термінові угоди розрізняються за ціною розрахунку – на момент укладання або момент виконання, за строками розрахунків – через певну кількість днів, що відповідає терміну виконання угоди (при місячному терміні виконання угоди, укладені, наприклад, 1 березня, будуть виконуватися 1 квітня; укладені 2 березня – 2 квітня тощо) або на певний місяць (тоді терміном виконання вважається або середина, або кінець місяця, наприклад, угода у будь-який день березня може бути укладена на квітень, тоді терміном її виконання буде або 15 або 30 квітня); за механізмом укладання (тверді, ф’ючерсні, опціонні, пролонгаційні).
Тверді угоди є обов’язковими до виконання у встановлений термін за твердою ціною. Вони укладаються різні обсяги цінних паперів і терміни з урахуванням реальних потреб контрагентів. Ф’ючерсні та опціонні угоди здійснюються з похідними цінними паперами: ф’ючерсами та опціонами. Пролонгаційні угоди використовують біржові спекулянти, коли кон’юнктура ринку відповідає їхнім планам і вони переносять термін виконання касової угоди. Тому пролонгаційні угоди є з’єднання касової та термінової біржової та позабіржової угоди. (Якщо пролонгационным угодам вдаються «бики», які грають підвищенні, це угоди репорт, якщо «ведмеді», які грають зниження, — це угоди депорт). Біржові спекулянти можуть й арбітражні угоди.
Ф’ючерсні угоди часто називають паперовими, тому що об’єктом угоди виступає ф’ючерс, а не сам цінний папір, і вони можуть бути виконані не тільки купівлею або продажем, а й у формі зворотної або офсетної угоди.
