Трудові колективи та їх роль у управлінні організацією

Характеристика трудових колективів

Результати роботи організації визначаються як зусиллями її співробітників, а й скоординованістю їх спільних дій. Тому важливо, щоб персонал організації був не просто групою людей, що спільно працюють, а становив колектив.

Колектив – це група людей, об’єднаних спільністю цілей, завдань та методів діяльності.

Трудовий колектив — це сукупність усіх працівників підприємства, що у його діяльності з урахуванням трудових договорів, незалежно від організаційно-правової форми підприємства. Трудовий колектив, з одного боку, є соціальним інститутом, тобто однією з форм організації спільної діяльності людей, а з іншого — є одним із видів соціальної спільності. Трудовий колектив – важливий елемент соціальної структури суспільства.

Розглянемо види трудових колективів із погляду практики управління.

За складом колективи бувають однорідні (гомогенні) та різнорідні (гетерогенні) . Ці відмінності стосуються статі, віку, професії, статусу, рівня освіти тощо.

Різнорідні колективи ефективніші під час вирішення складних завдань. У той самий час однорідні краще вирішують прості завдання. Чим більша схожість між членами колективу, тим значніший вплив, який вони чинять один на одного. Однак тут гостріше виражена внутрішня конкуренція, такі колективи конфліктніші. Проте ефективний колектив має складатися із несхожих особистостей.

За статусом колективи можна поділити на офіційні та неофіційні .

В офіційному персонал підприємства чи підрозділи оформлений юридично та діє в рамках закону. У неофіційному – співпрацює за бажанням цієї групи людей.

За характером внутрішніх зв’язків розрізняються формальні та неформальні колективи . Формальні зв’язки визначаються наказами та розпорядженнями керівництва, а неформальні колективи складаються спонтанно. Освіта неформальних колективів має низку причин:

• прагнення задовольнити потребу у власності;
• можливість прямого звернення по допомогу до колег;
• потреба у захисті від несприятливого зовнішнього оточення;
• потреба у доступі до неформального каналу інформації;
• схильність до взаємодії з тими, хто поряд, взаємні симпатії, взаємоповага.

Сила неформального колективу полягає в тому, що його неможливо юридично та організаційно вловити та прив’язати до норм та правил.

За термінами існування колективи поділяються на тимчасові , призначені на вирішення разової завдання, і постійні .

Відповідно до функцій виділяють колективи за видами діяльності.

Реалізація тих чи інших функцій передбачає певний рівень внутрішньоколективного поділу праці. В одних колективах воно існує лише як кількісне, що створює можливість повної взаємозамінності працівників. В інших – має місце специфіка окремих видів праці, що робить взаємозамінність обмеженою.

За розмірами колективи поділяються на малі та великі . У великому колективі кожен виконує широке коло обов’язків, зрозуміліший зв’язок індивідуальних та загальних завдань, легше задовольнити свою потребу в аудиторії, отримати необхідну пораду, але більшу віддаленість виконавця від керівництва. Великі групи економічніші, особливо при виконанні простих операцій, що повторюються. Члени малих колективів підтримують між собою ще й дружні контакти. Малий колектив простіше перетворити на добре взаємодіюче ціле.

Особливим різновидом колективу, що характеризується підвищеною єдністю, особливо тісною співпрацею та координацією, частою спільною роботою є команда . Вона створюється на вирішення конкретних завдань чи виконання окремих функцій, проектів і об’єднує осіб із різноманітними знаннями і навичками, дає можливість навчатися друг в друга, забезпечує взаємну підтримку. Команда зазвичай незалежна від основного колективу, інколи ж повністю автономна.

Колектив – це результат розвитку групи. Але колективи не залишаються на тому самому рівні розвитку. Чим більш розвинений колектив, тим високих результатів він може досягти.

Для оцінки рівня розвитку колективу підприємства розглянемо структуру показників колективу.

Загальна характеристика колективу – це його розвитку, який відбиває здатність колективу ставити реальні цілі, формувати структуру індивідуальних цілей, відповідних загальним, будувати і грамотно змінювати структуру взаємодій і взаємовідносин, які забезпечують ефективне досягнення кінцевих цілей підприємства.

Рівень розвитку колективу визначається трьома характеристиками:

1. Орієнтованість на цілі.
2. Організованість.
3. Згуртованість.

Орієнтованість на цілі

У колективу є три типи цілей:

• досягнення у поточній діяльності;
• розвиток підприємства;
• саморозвиток колективу.

Орієнтованість на досягнення у поточній діяльності характеризує готовність членів колективу докладати зусиль, щоб максимально використати наявний потенціал підприємства.

Орієнтованість в розвитку підприємства показує, як відносини стимулюють активність його членів на вдосконалення організації та методів роботи.

Орієнтованість на саморозвиток колективу показує, якою мірою існуючі в колективі відносини здатні стимулювати активність його членів у підвищенні професійного та культурного рівня.

Організованість

Під організованістю колективу розуміється його здатність формувати раціональну структуру спільних дій і гнучко перебудовувати її в умовах, що змінюються. Вона залежить від відповідальності, спрацьованості та включення в управління членів колективу.

Відповідальність характеризує, наскільки сумлінно ставляться члени колективу до виконання своїх обов’язків без контролю керівника, а також їхня готовність нести відповідальність за виконання нових функцій, що не входять до їх обов’язків.

Спрацьованість колективу говорить про його готовність у разі потреби самостійно узгоджувати дії один з одним. У разі ймовірність успіху колективу буде високою.

Включеність до управління підприємством характеризує ступінь впливу членів колективу на прийняті рішення керівника.

Згуртованість колективу

Згуртованість колективу відбиває його здатність протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам, які негативно впливають на діяльність організації. Згуртованість колективу здатна зберігати раціональну структуру взаємодії. Вона залежить від єдності поглядів, сумісності та стабільності.

Єдність поглядів показує ступінь прийняття членами колективу його завдань та способів їх досягнення. Це проявляється у збігу думок, оцінок, позицій персоналу підприємства до спільної роботи.

Сумісність колективу виявляється у існуючих відносинах між працівниками, які можуть нести потенційну загрозу виникнення конфліктів.

Стабільність колективу відбиває ступінь привабливості роботи її членів.

Участь трудових колективів у управлінні організацією

Право працівників щодо участі в управлінні організацією безпосередньо чи через свої представницькі органи регулюється Трудовим кодексом, іншими нормативно-правовими документами, установчими документами, колективним договором.

Трудові колективи беруть участь у управлінні організаціями з урахуванням принципів:

• гармонійного поєднання інтересів держави, суспільства, колективу та особистості;
• єдиноначальності адміністрації у поєднанні з широкою участю трудящих в управлінні;
• єдності прав та обов’язків трудового колективу;
• неухильне дотримання трудової, виробничої та державної дисципліни, охорони прав та законних інтересів кожного члена колективу;
• всебічного розвитку трудової, суспільно-політичної активності та творчої ініціативи членів колективу, їхньої участі у здійсненні повноважень трудового колективу, створенні умов для всебічного розвитку особистості;
• колективного обговорення та вирішення питань діяльності підприємств, установ, організацій;
• розвитку критики і самокритики, всебічної оцінки діяльності посадових осіб та інших членів колективу, підвищення відповідальності членів колективу за виконання поставлених перед ним завдань;
• гласності, систематичної інформації членів колективу про діяльність підприємств, установ, організацій, урахування суспільної думки.

Трудові колективи відіграють велику роль в управлінні організацією, а саме:

• беруть участь у розробці та обговоренні проектів перспективних та поточних планів економічного та соціального розвитку (планів роботи) підприємств, установ, організацій. Проекти зазначених планів надаються на затвердження після розгляду їх трудовими колективами;
• розробляють та приймають зустрічні плани, що враховують додаткові резерви та можливості;
• здійснюють заходи щодо виконання планів та договірних зобов’язань, зміцнення фінансового стану;
• затверджують та здійснюють заходи щодо підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва, якості роботи та продукції, що випускається;
• заслуховують адміністрацію про хід виконання планів та договірних зобов’язань, про причини зміни планів, результати виробничо-господарської діяльності та дають відповідні рекомендації, а у необхідних випадках доводять їх до відома вищих органів;
• беруть участь у розробці колективних договорів, обговорюють їх та приймають щодо них рішення, уповноважують профспілкові комітети підприємств та організацій підписати ці договори;
• здійснюють заходи щодо забезпечення виконання колективних договорів;
• заслуховують звіти адміністрації підприємств, організацій та профспілкових комітетів щодо виконання колективних договорів; ставлять у необхідних випадках питання про притягнення до відповідальності осіб, які не виконують зобов’язань за колективними договорами;
• затверджують за поданням адміністрації та профспілкового комітету правила внутрішнього трудового розпорядку, вживають заходів щодо забезпечення їх дотримання;
• обговорюють стан трудової дисципліни та здійснюють заходи щодо її зміцнення;
• застосовують за успіхи у праці заходи громадського заохочення, висувають працівників для морального та матеріального заохочення; висловлюють думки щодо кандидатур, що подаються до державних нагород, тощо.

Повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо загальними зборами (конференціями) колективів організацій. Адміністрація організації та профспілковий комітет (якщо він є) систематично інформують членів трудового колективу про свою діяльність щодо здійснення повноважень трудового колективу у період між загальними зборами.

Загальні збори (конференції) трудових колективів організацій розглядають найважливіші питання життя та діяльності трудових колективів. Збори (конференції) трудових колективів організацій можуть проводитися також за цехами, відділами, дільницями, бригадами та іншими підрозділами.

Конференції трудових колективів проводяться в організаціях, де скликання зборів утруднено з причин багатозмінності чи територіальної роз’єднаності філій, цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів. Делегати на конференцію обираються за нормами та у порядку, що визначається трудовим колективом.

Питання на розгляд зборів (конференцій) трудових колективів вносяться з ініціативи профспілкових та інших громадських організацій, адміністрації, виробничих нарад, що постійно діють, окремих членів колективів, а також за спільною ініціативою адміністрації та громадських організацій. Збори (конференції) трудових колективів скликаються спільно профспілковими комітетами та адміністрацією організацій.

Збори (конференції) трудових колективів організацій проводяться за необхідності, але з рідше двох разів у рік.

Збори вважаються правомочними, якщо в ньому беруть участь більше половини загальної кількості членів колективу, а для правомочності конференції необхідна участь не менше двох третин делегатів.

Рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу приймаються відкритим голосуванням членів колективу, присутніх зборах (конференції). При проведенні зборів трудового колективу по цехах та інших підрозділах підприємства, установи, організації рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів трудового колективу, які були присутні на зборах. Рішення доводяться до відома всіх членів колективу.

Рішення зборів (конференції) трудового колективу, прийняті відповідно до його повноважень та чинного законодавства, є обов’язковими для членів колективу, адміністрації підприємства, установи, організації.

Контроль за виконанням рішень зборів (конференції) трудового колективу здійснюється профспілковим комітетом, а також адміністрацією підприємства, установи, організації відповідно до її повноважень або за дорученням зборів (конференції), які інформують трудовий колектив про хід виконання рішень.

Пропозиції та рекомендації трудових колективів підлягають розгляду у місячний строк адміністрацією, профспілковими та іншими громадськими організаціями, а у разі потреби також і відповідними державними та громадськими органами. Про результати розгляду пропозицій та рекомендацій адміністрація профспілка повідомляють трудовому колективу.