Тариф (tariff) – система ставок, за якими стягується плата за різні виробничі та невиробничі послуги, що надаються підприємствам, організаціям та населенню. Тарифи встановлюються на вантажні та пасажирські перевезення всіх видів транспорту, послуги, що надаються організаціями зв’язку, житлово-комунальними підприємствами, службою побуту, а також електричну та теплову енергію.
Тарифи можуть бути внутрішніми та міжнародними.
Транспортні тарифи – Ставки плати за послуги транспорту, що стягуються транспортними організаціями з відправників вантажів та населення. Встановлюються на вантажні та пасажирські перевезення повітряного, залізничного, автомобільного, морського, річкового, міського електричного (метро, трамвай, тролейбус та ін.) транспорту з урахуванням необхідності відшкодування витрат транспортним підприємствам та отримання прибутку. Транспортні тарифи поділяються на регульовані і вільні (ринкові).
Тарифи на залізничні перевезення (крім перевезень у приміському сполученні) регулюються державою шляхом встановлення у прейскурантах граничних тарифів.
Тарифи на повітряному та автомобільному транспорті (крім місцевого сполучення) встановлюються за домовленістю сторін (договірні тарифи) з урахуванням граничної норми прибутку. Вільні (ринкові) транспортні тарифи застосовуються послуги залізничного транспорту вищого, ніж передбачено прейскурантами, якості (за термінами доставки, новим типам вагонів та інших.).
Вантажні тарифи на залізничному транспорті встановлюються єдиними для всієї мережі залізниць, по найкоротшій, як правило, відстані між станціями відправлення та призначення вантажу. Тарифні ставки диференціюються за видами вантажу, відстанями, швидкості перевезення, розмірами відправок (повагові, контейнерні, дрібні) тощо. Для гілок, що не включені до загальної мережі залізниць, застосовуються місцеві тарифи.
На водному транспорті встановлено двоставкові вантажні тарифи, диференційовані басейнами річок та морів. При встановленні вантажних тарифів на морські та річкові перевезення враховують природно-кліматичні фактори, терміни навігації та спеціалізацію флоту. На морському транспорті тарифи застосовуються переважно під час перевезення вантажів між портами у країні; у кореспонденціях із зарубіжними портами використовується фрахт, тобто. одноразова ціна, встановлена угодою. Фрахтова ставка (транспортний тариф) включає два основні компоненти: витрати з надання транспортних послуг та середній прибуток. Величина фрахтових ставок встановлюється на певний період залежно від виду фрахту, терміну його дії, числа рейсів та визначається умовами рейсового чартеру, особливо передбаченими у ньому нормами навантаження та вивантаження.
Вантажні тарифи на повітряному транспорті залежать від відстані перевезення та тарифного класу, на автомобільному – враховуються клас вантажу (залежно від ступеня використання вантажопідйомності автомобіля вантажі діляться на 4 класи та відповідно різниться величина тарифу) та тарифні схеми (відрядні на перевезення вантажів; на умовах платних автотонно-годин, за погодинне користування вантажними автомобілями, за користування вантажними автомобілями з покилометрового розрахунку). Питання вибір тарифної схеми вирішується на договірній основі.
Пасажирські транспортні тарифи встановлюються перевезення людей і багажу для міжнародних, внутрішніх, приміських і муніципальних ліній. Міжнародні пасажирські тарифи визначаються угодами про міжнародне пасажирське сполучення між різними країнами. Внутрішні, міжміські та інші пасажирські тарифи залізничного, морського та річкового транспорту диференційовані залежно від швидкості руху та комфортабельності місць.
Пасажирські тарифи залізничного та автомобільного транспорту переважно єдині по країні; тарифи повітряного транспорту поділяються на два пояси: для ліній у районах із залізничним сполученням та для районів, де немає залізниць; водного транспорту – диференційовані за групами пароплавств та басейнів.
У всіх видах повідомлень застосовуються різні форми пільгових тарифів: цілорічні для дітей, абонементні приміські та міські квитки, знижки з тарифів для певних категорій населення у період сезонного спаду попиту на перевезення.
Митний тариф – Зведення ставок мит на товари, що провозяться через кордон держави. Тариф містить:
- найменування та класифікацію оподатковуваних товарів;
- ставки мит;
- способи їх обчислення та сплати;
- перелік виробів, що безмитно пропускаються;
- перелік продукції, забороненої для ввезення, вивезення чи транзиту.
Розрізняють митні тарифи:
- автономні;
- конвенційні (договірні);
- автономно-конвенційні.
Автономний тариф встановлюється урядом країни у законодавчому порядку без будь-яких угод з іншими державами. Для нього характерні найвищі ставки. Конвенційний тариф визначається з урахуванням міжурядових угод і може змінюватися протягом терміну їх дії без взаємної згоди сторін. Ставки за конвенційним тарифом зазвичай нижчі, ніж за автономним.
Страховий тариф – Ставка страхового внеску з одиниці страхової суми або об’єкта страхування. Страхові тарифи за обов’язковими видами страхування встановлюються на законодавчому рівні. Страхові тарифи за добровільними видами особистого страхування, страхування майна та страхування відповідальності можуть розраховуватися страховиками самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається договорі страхування за згодою сторін.
Банківські тарифи – Нарахування за надання клієнту банківських послуг, здійснення розрахунків, випуск чеків, надання позик і т.д. (Див. Тарифний збірник банку).
