Сутність операцій із укладання своп-контрактів
Своп-контракти — це юридично оформлені угоди між двома учасниками про обмін процентними платежами на певну суму протягом певного періоду часу або обмін однієї валюти на іншу з умовою проведення зворотної операції через деякий час.
Термін “своп” (swap) у перекладі означає “обмін”. Розрізняють два види операцій – валютний своп і своп процентних ставок. Кожна з цих операцій має на меті хеджування відповідного виду ризику – валютного чи процентного. Насправді валютні і відсоткові свопи часто поєднуються у одній угоді.
Своп-контракти як фінансовий інструмент хеджування ризиків виникли на міжнародних ринках на початку 80-х років минулого століття. Ринок операцій своп швидко розвивався і став одним із найбільш динамічно зростаючих секторів фінансового ринку, послугами якого користується більшість зарубіжних та вітчизняних банків.
Учасниками своп-контрактів можуть бути банки, підприємства, пенсійні фонди, кредитні спілки, довірчі товариства тощо. Часто операції своп проводяться на міжбанківському ринку.
Своп-контракти мають позабіржовий характер, і угоди укладаються індивідуально. Угоди своп оформляються як юридичний договір, у якому закріплені права власності кожного учасника у разі невдачі – дострокового виходу з операції однієї зі сторін, відмови від виконання обов’язків тощо. Сторони безпосередньо домовляються щодо умов свопу або користуються послугами своп-дилера, який формує ринок свопів. Дилери можуть бути посередниками або однією зі сторін свопу, якщо займають протилежну позицію та мають свій ризик. Сторони мають можливість вийти зі свопу, знайшовши покупця та перепродавши угоду на вторинному ринку. Вторинний ринок для операцій своп ще мало розвинений і досконалий, тому звільнення з умов договору створює значні труднощі.
Діапазон сум, на які укладаються угоди, досить широкий – від 1 до 500 млн. дол. США, але ефективність операцій починається з 5 млн. дол. США. Свопи мають фіксовані терміни погашення. Періоди від дати укладання угоди до дати її погашення можуть досягати від 1 до 10-15 років, але тривалість свопу становить від 2 до 5 років. У світі існує незначна кількість угод із періодом дії понад 10 років. Отже, операції своп відносяться до середньо- та довгострокових фінансових інструментів.
Останнім часом кілька великих банків Великобританії та США розробили комунікаційну мережу, яка дозволяє спрощувати торгівлю свопам малої номінальної вартості та коротких періодів дії.
Свопи можуть застосовуватися як до нових операцій, тобто полягати паралельно з основною операцією, у зв’язку з якою виникає ризик (отримання кредиту, конвертація однієї валюти в іншу), так і до існуючих, укладених раніше угод і проведених операцій. У першому випадку сторони обмінюються реальними сумами, у другому — лише платежами (відсотковими ставками, курсовими різницями) для умовну суму. При цьому умовна сума свопу не є балансовою позицією сторін.
Типової схеми вчинення правочину своп не існує, оскільки кожна угода має індивідуальний характер і відображає потреби та можливості конкретних учасників. Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони ставили. Угоди своп укладаються тоді, коли потенційні їхні учасники мають намір скористатися такими можливостями іншої сторони, яких вони самі не мають. Таким чином, від своп-контракту вигоду отримують обидва учасники, жоден з них не програє і не виграє. Саме завдяки цьому вдається зменшити вартість операції своп.
Своп-контракти – це порівняно недорогі фінансові інструменти хеджування ризиків. За здійснення операції заінтересована сторона сплачує комісійну винагороду у розмірі близько 1% від суми угоди. Операції своп проводяться банками як хеджування власних ризиків, і з метою надання послуг клієнтам хеджування їх ризиків, внаслідок чого банк отримує винагороду як комісійних. Іноді ці дві мети можуть досягатися в одній угоді.
Переваги та недоліки своп-контрактів
Угоди своп мають низку переваг у порівнянні з іншими фінансовими інструментами. Однією з важливих переваг є те, що обидві сторони контракту отримують можливість досягти поставленої мети: хеджування ризику або зниження витрат на залучення коштів. Вартість свопів значно нижча за вартість інших інструментів хеджування, наприклад таких як опціони. У разі взаємної домовленості комісійні за операціями своп можуть взагалі стягуватися.
Перевагою свопів є те, що ці угоди укладаються на будь-який період та фінансовий актив, на відміну, наприклад, від ф’ючерсів. Ринок свопів добре розвинений, тому процедура укладання своп-контрактів легко реалізується, умови обговорюються, зазвичай, по телефону.
Достроково вийти з операції своп можна кількома способами. І тому можуть полягати зворотні свопи, коли новий договір компенсує дію вже існуючого. Крім того, під час підписання угоди можна обговорити випадки припинення її дії, що дозволяють кожній із сторін за деяку плату розірвати контракт.
Новою формою своп-контрактів є свопціони, які дають право одному або обом учасникам вносити до контракту деякі зміни або нові умови протягом періоду його дії. Можливість дострокового виходу і гнучкість при виборі варіанта звільнення умов контракту є ще однією перевагою свопів.
Оскільки більшість свопів полягає на умовну суму, це значно зменшує розмір ризику з цього виду операцій. У разі невиконання зобов’язань однієї зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницею валютних курсів, а чи не поверненням основної суми боргу. Важливо відзначити, що випадки невиконання зобов’язань за свопами — досить рідкісне практично явище. Ці переваги свопів порівняно з іншими фінансовими інструментами зумовили велику популярність такого виду операцій, швидке їхнє поширення та вдосконалення.
Проте своп-контракти мають деякі недоліки, і серед них існування кредитного ризику. Хоча розмір ризику може бути не дуже значним, але існує. Крім того, якщо угода полягає з умовою реального обміну сумами, ризик значно збільшується. Оскільки свопи — це довгострокові фінансові інструменти, рівень ризику протягом дії контракту безперервно змінюється і потребує постійного контролю. З метою зниження кредитного ризику можуть використовуватись гарантії третьої сторони, резервні акредитиви, заставу чи інші види забезпечення. З цією ж метою угоди своп можуть укладатися за допомогою посередників, які діють як клірингова палата та гарантують виконання всіх умов договору. Найбільшими посередниками при організації та забезпечення гарантій своп-контрактів є великі банки США, торгові та інвестиційні банки Великобританії, провідні дилери ринку цінних паперів Японії. Спроба знизити рівень кредитного ризику часто призводить до істотного збільшення вартості договору, що пов’язані з виплатою брокерських та комісійних платежів.
