У фінансовій системі держави ключовою ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) та національний дохід суспільства, а також формується переважна більшість фінансових ресурсів держави.
Розподіл та перерозподіл створюваних матеріальних та духовних благ у грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом формування цільових грошових фондів у відповідних галузях народного господарства.
Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, досягти вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих та децентралізованих фондів коштів на рівні як держави, так і суб’єктів господарювання.
Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, що виникають у суб’єктів господарювання у процесі їх створення та здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це фінансові відносини:
- між підприємствами та їх засновниками (акціонерами), що виникають при формуванні статутного фонду (капіталу), а також у процесі розподілу чистого прибутку (виплати дивідендів);
- між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;
- між підприємствами та різними ланками фінансово-кредитної системи, зокрема при сплаті різних видів податків та зборів до бюджету держави та позабюджетних фондів, а також отримання з них коштів на різні цілі (бюджетне фінансування, дотації, субсидії, субвенції). До них відносяться також фінансові відносини підприємств із установами банків, що виникають у процесі отримання та погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також відносини зі страховими компаніями у частині майнового та особистого страхування щодо сплати підприємствами страхових внесків та отримання від них відповідних страхових відшкодувань. До цієї групи включаються також відносини підприємств із фондовим ринком та інвестиційними фондами;
- між підприємством та зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, виплати заробітної плати, здійснення іншого матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за заподіяні збитки та утримання податків;
- у межах підприємств, що виникають при розподілі отримуваних доходів та накопичень, формуванні різноманітних фондів коштів. Так, при розподілі одержуваного доходу певну його частину підприємства спрямовують насамперед на відшкодування вартості спожитих у процесі виробництва основних та оборотних фондів, потім — на відшкодування витрат живої праці, а з частини формується чистий дохід (прибуток), з якого створюються та поповнюються відповідні резерви та фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) та ін.
Іншими словами, створення та функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов’язані з грошовими відносинами, які опосередковують процеси виробництва та продажу продукції, отримання доходів та накопичень та їх розподіл за відповідними каналами (фондами). В зв’язку з цим об’єктом фінансів підприємств є грошові відносини, пов’язані з отриманням доходів та накопичень, їх розподілом, формуванням та використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб’єктами фінансів підприємств є підприємства та організації, установи (банківські та бюджетні), позабюджетні фонди та інші суб’єкти господарювання.
Матеріальною причиною виникнення та функціонування фінансів є гроші, покладені в основу існування відповідних видів фінансових відносин підприємств.
Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів та накопичень, формування відповідних грошових фондів.
Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, що виникають у процесі отримання та розподілу грошових доходів та накопичень, формування та використання відповідних фондів грошових коштів.
Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, тобто у процесі виробництва, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств та виробництво взаємопов’язані та впливають один на одного. Чим стабільніша економіка підприємств, тим стійкіший їхній фінансовий стан. Іншими словами, стійкість фінансового стану підприємств забезпечується зростанням виробництва та підвищенням його ефективності.
Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди коштів, що створюються на підприємствах у процесі розподілу їх доходів та накопичень.
Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, коштів, фінансових ресурсів. Гроші, кошти, фінансові ресурси – це специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси підприємств — це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.
Призначення фінансів підприємств – забезпечувати фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні та оборотні), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень та підвищення ефективності виробництва.
До основних принципів організації фінансів відносяться:
- демократичний централізм;
- плановість;
- господарський (комерційний) розрахунок;
- самофінансування.
Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється у централізації державою частини доходів підприємств до централізованих фондів (державного бюджету) шляхом стягнення різних податків і платежів, що встановлюються державою, а розраховуються та сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування та розрахунків, з одного боку, та у господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу та використання одержуваних доходів та накопичень — з іншого.
Плановість у сфері фінансів проявляється у створенні з урахуванням виробничих показників фінансових планів з визначенням них фінансових ресурсів у обсягах, необхідні виконання планів економічного та розвитку підприємств.
Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод господарювання підприємств, що базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.
Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах запроваджується шляхом реалізації його принципів:
- господарсько-оперативну самостійність;
- самоокупності;
- матеріального інтересу та матеріальної відповідальності;
- контроль у грошах за результатами діяльності.
Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він
передбачає покриття витрат підприємства власними доходами та отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці.
Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, що проявляється у забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників та вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутків, амортизаційних відрахувань тощо).
При самофінансуванні не тільки відшкодовуються витрати на виробництво та продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства та матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати на розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів У той самий час самофінансування виключає (у разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширеного відтворення) залучення довгострокових кредитів банку з урахуванням повернення і платності.
